У ПОШУКАХ СЛОВЕСНОЇ «ПАЦАЛИХИ»…

Однієї веселої студентської днини випала нагода поїхати у рідні Карпати. Вони таки стали рідними за п’ять днів під прекрасним небиськом на схилах біля водоспаду Шипіт. Одне з найвідоміших та найенергетичніших місць України!

Тетяна СВЕРЕДА, студентка Інституту філології та журналістики ВНУ ім. Лесі Українки

Відкрите для всіх і кожного в будь-яку пору року: рюкзак на спину, про намет не забуваємо, купуємо квиток на електричку до Львова, звідти тим же транспортом до Воловця, а далі десять-п’ятнадцять хвилин їзди – і ви в раю! Повітря, небо, водоспад, ліс, але головне – гори…
Що ще в цих краях такого, чого у нас нема? Місцеві люди завжди раді гостям і знайдуть добре слово, щоб потішити. Під час нашої вилазки «на гірську свободу», як представники Інституту філології та журналістики, вирішили трохи позбирати словесних перлів тамтешніх людей. Приємне та й з корисним!
Першим запитанням до нас було: «А що ви у своєму Луцьку там никаєте?». Думали ми думали: і що ж ми там уже «никаємо»? Чи багато студент «заникає»? Хіба конспектів із якогось правопису чи стилістики? А виявилося, що слівце зовсім і не таке значення має. «Никати» на Закарпатті означає «робити». Ми знали, що нашим новим знайомим розповідати: робити багато що вміємо, а найкраще – слухати…
Почали господарів слухати, слів цікавих нових багато дізналися, навіть «перекласти» змогли: «борше» – це швидше, «баяти» – говорити, «гладишка» – глечик, «видіти» – бачити, «бомбетль» – диван, «віходок» – туалет, «свербиус» – шипшина, «капарити» – погано щось робити, «мудьо» – мовчун, «жарівка» – лампочка, «пацалиха» – забава. І ще багато чого з першого разу і «не скумали», чи то пак – «не зрозуміли».
Запросили нас до столу, а там: і карманадлі (відбивні), і киселиця (страва з овочів), і лягер (вино), і москалик (оселедець), і макагіги (солодке), й інші мециї (делікатеси). Господиня годує нас і посміхається: «Ах, які ж ви клапаті!». А ми не дивуємося: клапаті, то й клапаті. Як виявилося, це хороший комплімент для мандрівників, мовляв, вітряні, нерозчесані. То ж з дикою природою на рандці (побаченні) були!
Почастували нас стравою і словом, понабивали ми перлин фольклору та діалектів у наші клапаті студентські голови і пішли далі манджати (мандрувати) та шукати нової пацалихи…