серпня 23, 2010БУДНІ, Новини

Закарпатець виявив на городі цілий арсенал

Воловецькі правоохоронці побували нещодавно у господі одного із жителів райцентру, де у надвірній споруді виявили і вилучили дивний поліетиленовий пакет. У ньому містилися 22 набої калібру 7,92 мм та п’ять бронебійних набоїв часів війни, вкритих корозією.

Закарпатець виявив на городі цілий арсенал

З пояснень власника, ці «трофеї» він нібито знайшов на власній присадибній ділянці під час проведення польових робіт. Наразі правоохоронці з’ясовують, чи є правда  у його словах.

Теги:
Закарпаття
Воловець
зброя

ГУ МВС в Закарпатській області

серпня 23, 2010відпочинок, Загальне, Новини, РАЙОН, Свята

Автор: Мария

У селі Гукливий, сьогодні, 8 серпня 2010 року відбувся перший в Україні фестиваль чорниць “Верховинська яфина”.
В основі проведення фестивалю було закладено бажання зберегти культуру та традиції краю, а також самі яфини від зникнення. Хоча збір яфин у такому гірському районі як Воловецький існує з діда-прадіда, та такої популярності набув саме за останні роки, коли почалися масові заготовки цієї цілющої ягоди.
Зрозуміло, що тут було не до збереження рослини, тут якби побільше назбирати і вигідно продати.
Але саме через надмірну популярність, яка приносить непоганий дохід горянам, їх просто можуть знищити.
Ідею проведення такого фестивалю розробили спільно Асоціація сприяння туризму «Шипот» ( Василь Панасович, Сергій Грига) та власник готелю «Грінгоф» Євген Сухецький при сприянні і підтримці Воловецької РДА та Воловецької районної ради, сільського голови с.Гукливий, Федора Шандора та Олександра Ковача, викладачів кафедри туризму УжНУ.
Вже зранку на стадіоні, де проходило основне дійство фестивалю, вирувала святкова метушня. Підприємці встановлювали палатки, в яких потім частували гостей фестивалю смачними стравами з яфин та пригощали місцевою настойкою – яфинянкою.
У фестивалі взяли участь верховинські гудаки – ансамбль народної музики села Гукливий, танцювальний колектив Воловецького будинку культури, талановита співачка з Воловця Любов Тимкович, студентка Ужгородського музичного училища О. Сличко, вихованки студії естрадного співу Воловецького Центру позашкільної роботи. Приїхали на фестиваль і гості –дитячий фольклорний колектив Будинку культури м.Іршава.
Родзинкою ж свята став учасник шоу «Україна має талант» ансамбль “Чіп”, що завітав у закарпатські гори з Житомирщини, і який привертав до себе увагу не тільки вбранням і репертуаром, які не характерні для Закарпаття, але й манерою виконання, завзятістю та вмінням залучати до своїх виступів усіх оточуючих.
Для молоді та всіх хто любить ігри та забави були проведені народні ігри, квадро пробіг, а для любителів співати – караоке.
Біля готелю «Грінгоф» встановлено за рахунок коштів господаря мініатюрний бронзовий пам’ятник гірській красуні, цілющій ягоді – яфині.
Ми сподіваємося, що цей фестиваль стане щорічним, а жителі і гості нашого краю будуть оберігати від винищення цю чудо-рослину, яка так смакувала кожному на сьогоднішньому фестивалі


Ось вона- гірська ягода яфина

Народні гуляння продовжуються


У барі готелю “Грінгоф”

Фестиваль продовжується

Памятник-мініатюра яфині біля готелю “Грінгоф”

Ігри та забави


Катання на квадроциклах – екстріму хоч відбавляй!

Млинці з яфинами – смакота!


Кожен міг придбати цілющої ягоди, або яфенівки

Частування яфинами

Фольклорний гурт з Іршави перед концертом

Ансамбль “Чіп”

Співає Любов Тимкович

Під час концерту

Учасники художньої самодіяльності перед концертом

Відпочинок організовано також для малечі

серпня 22, 2010БУДНІ, Загальне, Область

1___879_234×234.jpgЧи не на кожному кроці у Солотвино з маленьких вагончиків нам пропонують швидку їжу – хот-доги, гамбургери, чизбургери. “від нічого робити” поспостерігав, як їх готують і подумайте, чи варто таке їсти.

Надворі страшенна спека, дихати просто немає чим. Біля страшненького вагончика, в якого, здається, років сто тому спустили колеса, поржавілого та немитого, юний нарід з апетитом наминає хот-доги.

Стає цікаво, чи можливо це їсти. Тож стаю у чергу. Молоденькій продавчині відчутно несолодко – крім того, що надворі спека, у лотку ще й смажаться кури-гриль. Вона якраз віддає решту жіночці попереду – кілька одно- та двогривневих купюр, добряче затертих і брудних. Потім, навіть не протерши руки серветкою, бере булочку для нас та ще й притискає її пальцем усередині, аби добре лягла у фірмову упаковку. Далі: сосиска, кетчуп з підозрілої банки, нарізана капуста – лоточок з нею стоїть відкритим на прилавку. Пробувати на собі, чи їстівний той хот-дог, якось перехотілось…

Сьогодні ні для кого не є таємницею, що їжа із фаст-фудів шкідлива. «По-перше, вона висококалорійна, від неї швидко набираєш вагу. По-друге, та сосиска – це взагалі не м’ясо. Це – генетично модифікована соя, крохмаль і так далі. Потім добавки – майонез, кетчуп – продукт, який не може бути натуральним, там багато консервантів, – ні  № 1.

А те, що їсти на ходу не можна, нас вчили ще змалечку. «Якщо їжа потрапляє у кишківник великими шматками, вона подразнює стравохід. Як наслідок можуть виникнути ерозії та виразки», – стверджує лікар.

Але особливо небезпечною така їжа стає у літню спеку.  Через брудні руки можна отримати кишкові інфекції».

серпня 15, 2010Влада і політика., Новини

 

Від обіцянок провести реформи нова влада переходить до конкретних справ. З перших же підготовлених нею важливих документів стало зрозумілим, у чиїх інтересах реформи будуть проведені. Не абстрактних людей (згадаймо гасло „Україна для людей!”), а конкретних олігархів, які спонсорували перемогу Януковича на виборах. Партія реґіонів розробила низку важливих документів, спрямованих на зміцнення влади великого капіталу.
Прийнятий Верховною радою у першому читанні Податковий кодекс захищає головним чином його інтереси, а не малого та середнього бізнесу. Трудовий кодекс реґіоналів взагалі позбавляє працюючих за наймом багатьох прав, за які боролися покоління робітників. Чого лише варта ідея підвищення пенсійного віку? Навіть союзники ПР по коаліції – кому-ністи – відчули, що подальша підтримка такої політики з боку КПУ може позбавити компартію її традиційних виборців. Але це розуміння прийшло лише до знавців вітчизняної політики. Простий люд ще не розібрався у хитросплетіннях юридичної казуїстики, якою так добре володіють представники Партії реґіонів. А розбереться запізно. Гайки вже закрутять до самого кінця, влада буде узурпована в одних руках.

серпня 15, 2010Історія, Край, Люди, РАЙОН

-1931129818_434_300_434.153400868_300_0_0_60_MAP_Carpathian_frag_east_carpathian.jpgНавіть поверхово глянувши на географічну карту Європи, відразу помітимо на ній коричневу підкову Карпатських гір. Десь там,у захистку цієї підкови знаходиться центр Європи,тут живляться цілющими полонинськими потоками Тиса, Латориця і Уж… 230px-pl-ua_uzok_pass_01.jpgА для того,щоб гори не розділяли українську громаду по обидва боки Карпат,природа витворила перевали-Яблунецький,Торунський,Верецький і Ужокський. Між Воловецькими -Скотарським і Гукливим та Міжгірськими- Подобовцем і Ростокою пролягає водороздільний хребет воловецької Вичі та міжгірської Ріки, який народ називає Границею. І справді, тут в часи Австро-Угорщини  проходила “границя” між Березькою та Мараморською жупами. Як то зазвичай у горах буває,через цей перевал прокладено автомобільну дорогу,яка з єднує районні центри Воловець і Міжгір я / колись Волове/. Гори,річка,ліс- споконвічні.

44220339_39939991_119474588450719500.jpgУ гірських селах з вуст у вуста передається легенда ,що гори виникли внаслідок того,як ангел-бунтівник Люцифер,під час створення світу,пірнувши на дно моря за жменькою піску для Бога,заховав кілька піщинок у роті, і коли Бог благословив той пісок,щоб з нього з явилась Земля, почали рости й піщинки у роті ангела. Де плюнув Люцифер, носій бунту і спротиву, там виросли гори.7b1111ca8642.jpg
Існує й інша , не менш цікава легенда- як Бог наділяв народи долею.
-Мадяр швидко взув чоботи,прийшов до Бога першим і отримав родючі, благодатні рівнинні землі. Жид біг- і встиг отримати ґешефт. А верховинець доки взув постоли, ішов поважно-і прийшов останнім по свою долю, от йому у дарунок дісталися гори.
180px-giotto_-_scrovegni_-_-25-_-_raising_of_lazarus.jpgЩе одна, досить своєрідна легенда побутує у селах Воловецького району про малоземельну та бідну на хліб Верховину- коли Христос із Святим Петром ходили по землі,благословляючи її. Петро каже:-Підемо горами чи рівниною? -Е,-махнув Христос на гори рукою,- де ми там людей найдемо, підемо рівниною…Так і не благословив Христос Верховину. А з того часу повелося, коли хтось безнадійно махне рукою на якусь справу чи обставину,то кажуть:”Махнув,як Христос на Верховину”
35113874.jpgПерші поселенці Верховини, вибираючи місце для оселі, дивилися, щоб було близько до води та лісу,і аби обов “язково були полянки та галявини для випасу худоби. В ті дрімучі часи,густий ліс- не тільки будівельний матеріал, а й притулок під час навали чужинців. Верховинці берегли кожне дерево. Ніколи не рубали дерев, які корінням утримували береги потічків чи річки від розмивання водою,залишали і берегли серед ділянок-для тіні,щоб було де пообідати і відпочити. Кожне дерево для чогось призначалося:липа для бджіл і липового лікувального від простуди чаю; index1.jpgліщина крім горіхів служила вівчарям за палицю і вудилища для рибаків та тичення квасолі; береза поїла весною своїм соком і слугувала добрими довговічними мітлами; лоза-прекрасний матеріал для кошиків , а осика використовувалась, як осиновий кілок для знешкодження злих упирів вурдалаків…

У ставленні верховинців до лісу споконвіку панував принцип : зрубав одне дерево-посади три! Верховинський люд навчився долати негоди,зводити свої обійстя із врахуванням ландшафту. Не дуже сприятливі для господарювання умови не сприяли раньому заселенню краю. index2.jpgУ четвертому розділі урбарських відомостей у 1771 році схарактеризовано, в яких умовах господарювали гірські селяни;
-Пашу на нашу геверну маргу маєме,уже яка є, лиш тілько що не скоро трава росте, а скоро снігом припадає. Воду добру і доста її маєме,та й близько коло хижі нам тече.Дерева на огень букового в нашем кутку маєме доста, та й не дуже далеко,але ся і десять годів промине, покля ся раз уродить. Для нашого сушигу хміль маєме у кертах…інше ся не родит, лише овес; де нагноїмо помало, але дуже мало ся родит і пшениця яра та ячмінь.
Про клімат старожили сходяться на одному: давно зими були довгі і холодні. Згадують і дощові роки і засушливі літа.
-Сніг випадає на Михайла /21 листопада/.На Стрітення /15 лютого/ кажуть,що в цей день літо стрічається з зимою.Сніг сходить у марту. По Благовіщенню /7 квітня/ починають ярувати у кертах.Після Юрія /6 травня/ виганяють худобу на полонину,аж до Іллі /2 серпня/. Усі польові роботи мають завершитися до Покрови /14 жовтня/. Досить часто, рік через рік, верховинцям надокучали стихійні лиха. Підтвердженя цих бід зафіксовані у «Гукливському літописі», який вівся з 1660 до 1819 року.800px-biblemalmesburyarp.jpg
1660. Зима била твердая,сніг упав бив великий так, же дорогу в ліс люде протоптати не могли, як упав на Пущання Пилипово, то аж на Благовіщання єго рушило….Люде в недостатку соломи хижі,стодоли геть подерли марзі.
1785. Того року яровати почали по св.Ґеоргію і цілоє літо дожд ішов.Сівба аж до Покров зелена била. Посему мороз ізварив, мало што люди ізняли сівби.
1786.У яри, хотя і сице рано била, не била што сіяти. Люде із голоду пухли із голоду умирали.І того року літо мокроє і студеноє, врожай слабий. Того жде року люде їли січку,жаливу,ріпницю,кромпловиня і іная таковая.
1793. Зима,то є на слідуючий рік 1794 така била,же цілої зими не било видіти снігу,лем уверсіх помалу.Літо такоє сухоє било, же овси у многих містах так ізгоріли,что никто на них серп не брав.
1810.Місяця мая 14/27 за н.ст./ сніг розчав падати,і все падав до 22, на 27 де на п ядь у сел,у горах до коліна упав і лежав два дні.
1818. 30 юлія/12 серпня/ мороз упав і був.
Спостерігаючі за природою, горяни навчилися робити прогнози, які толкували слідуючим чином;

* Коли на Стрітіння когут нап” ється води на вулиці,то буде рання весна.
* Коли наяри ніг від сонця пропадає,то рік буде урожайним.
* Коли дикі гуси скоро прилітають,буде тепла весна.
* Холодна весна-літо градобійне.
* Коли наяри із беріз тече много соку,то літом буде много води.
* Весна без дощів-сухе літо.
* Осінь буде довга і тепла,якщо восени дощ із громом.
* Рання буде осінь,якщо скоро жовтіє листя на деревах.
* Восени багато павутиння літає-осінь буде довга і тепла.
* Много бур янів літом-на сніжну зиму
* Коли літо сухе,то зима буде малосніжна.
* Коли мурашки роблять великі мурашники-буде студена зима.
* Много восени грибів або горіхів-буде зимою много снігу.
* Коли бджоли добре заліплюють вічко в кимаку- на холодну зиму
.

Щоб жити у горах, де навіть улітку рідко коли теплі ночі,часто ідуть дощі,а взимку дошкуляють морози й снігопади, необхідно десь сховатись. Для сховку будували захисток. Улітку від негоди рятувала колиба-кілька встановлених похило повздовжніх і поперечних жердин,вкритих смерековим лубом. 0003bpcr.jpgНа зиму робили зимівку-дерев яний зруб,з похилим двостічним дахом. Приміщення зимівки було розділено навпіл,одна частина для вівчаря, друга для худоби. Мабуть таким же було перше житло того скотаря,опришка чи мисливця, який обрав для проживання місцевість між горами.
man-dress.gif В народі кажуть:людина живе не для того,щоб їсти,а їсть для того щоб жити; кажуть і про інше:голодним вийдеш між люди,але голим-ні. Скільки поту треба вилити, аби стеблинки льону чи конопель перетворились на полотно, з якого вийде одяг; сорочка, ґаті, вуйош,крисаня,постоли,а для жінки-сукня,гуня,платина топанки…В одязі верховинці керуються почуттям міри: щоб було просто і зручно,економно,доступно,дешево і гарно. Чоловічий буденний shtany.gifодяг був зручним і надзвичайно простим: улітку- домоткані штани /бачмаги/,сорочка, постоли, крисаня / своєрідний капелюх/;весною і восени одягали уйош / піджак/; вівчарі ховались від дощу і холоду у гунях-копцованях; взимку носили ґаті на очкурові /як спідні/ і холошні із домотканого полотна /сукна/,светер,кептар,уйош,капці й рукавиці ручної роботи,lapti.gifпостоли,боканчі-багатші горяни носили чоботи і шапку бирку.У 20-30-х роках двадцятого століття одяг почали прикрашати вишивкою.Вишивка засвідчувала працьовитість і високий смак як відданиці, так і господині.21b2c0319c67.jpg
Оселі горян у 19-му столітті були однокімнатними.Окрасою хати були ікони та вишиті рушники,які звисали на жердині під сволоком /герендою/. У свята стіл застеляли скатертиною,яка теж по краях була прикрашена вишивкою. Гама вишивок-життєстверджуюча: на білому фоні, символі світла,чистоти і щастя; червоні квіти-розквіт і доборобут, оберіг від злого; жовтий колір –тепле проміння сонця,синій-безхмарне небо, зелений-символ всього зеленого на землі. Орнамент у вигляді ромбів символізував плодовитість, а червоні задиркуваті півники- промовисті провісники світанку,коли чорні сили ночі втрачають силу свого духу.Дерева на вишивках символізують схематичний образ матері землі та жінки-берегині.
p7130085.JPGНаприкінці 19-го століття на Верховині почали зводити двокімнатні і трикімнатні оселі.
У світлицях стіни почали прикрашати декоративними тарелями. Подекуди у рамках і під склом вивішують родинні фотографії. В хатах появляються шафи для посуду /крединці/. Хати мають ошатний і привабливий вигляд.У всьому домінує чистота і порядок.Кожна річ лежить на своєму місці. Це стосується господарського реманенту і хатнього начиння. Горяни часто розповідають притчу про батьків заповіт сину: на кожний день обувати нові чоботи-щодня чистити чоботи,щоб виглядали,як нові.
1111_fhdr_0.jpgПрактичне і корисне-на самому першому місці,а потім уже краса.Ярма для волів і шлеї для коней мають бути зручними і гарними. Це стосується і воза та саней. Краса у формі та доцільності. Кожну річ горяни сприймають у гармонійному поєднані змісту і форми,краси та користі. Традиції органічно поєднали матеріальне з духовним.
Виявлені документи та перекази однозначно стверджують що першопоселенці Воловеччини були християнами, прихильниками юліанського календаря й кирилиці. Вони вірили у свого Бога, поєднуючи поганські традиції з християнськими.У селах дотепер не сумніваються у достовірності билиць про зустрічі з нечистою силою-з повітрулями,вовкунами,босорконями і відьмами. i.jpgУ віддалених селах ще й досі широко практикується чорна і біла магія. Селяни підпорядковують свої вчинки сновидінням і повір” ям. Якщо західний християнин у вирішенні своїх проблем звертається з молитвою до Бога, то верховинець намагається змінити ситуацію за допомогою магії одночасно, звертаючись з молитвами до Бога.
Як Божу кару сприймають селяни неврожаї а також хвороби і епідемії. Досі для профілактики вживають часник і цибулю і старанно дотримуються традиційних заборон:
-не можна лягати на землю до Благовіщення /17 квітня/;
-не можна купатися в річці, доки біб не зацвіте;
-не можна купатися в річці після свята Іллі /2 серпня/;
-гріх їсти яблука до Спаса /19 серпня/.
Рідко, який верховинець не володів мінімальними знаннями з терапії і траволікуванням. Особливо жінки-щоб лікувати жіночі хвороби і дитячі недуги.І ватаг і молодший вівчар могли дати раду,що робити,коли “нападе пострів” /радикуліт/,”нападе колька”/біль у череві/,”нападе трясучка”/пропасниця/,могли вправити вивих,накласти шини при переломах. Якщо підозрювали вроки,відгашували три або дев”ять вугликів-і тією водою вмивалися. Приймати роди,змити плач,відлити переляк,вправити грижу кликали сільську бабу.
Універсальним засобом проти хвороб до сих пір вважається часник. Він відганяє нечисту силу,при болях голови ним натирають скроні,печений зубок часника кладуть в дупло хворого зуба.
200809291823330.jpgРитм і розмірений практичний поступ-основа буття верховинців. Адже саме пори року зумовлюють черговість їхньої діяльності. Кожний трудовий день закінчується нічним відпочинком,кожний трудовий тиждень закінчується неділею. А ще всі великі і малі релігійні свята-свята для поважних розмов та відпочинку від роботи.У святах проглядаються елементи як християнських,так і дохристиянських вірувань.Хоч і бурхливе двадцяте століття внесло корективи  і в поведінку, і в звичаї та смаки, та все ж горяни через обряди зберегли  свої важливі віхи у циклічному плині часу-від Різдва до Великодня,від хрестин до проводів у Вічність.З року в рік,коли тріщать морози,віють завірюхи верховинці вели літосчислення не з 1-січня,а від Святого Вечора,у ніч з 6-го на 7-ме січня.Селяни Верховини початком річного циклу вважали не світський Новий рік, а Різдво.  Другим таким же великим святом є Великдень.На ці свята. за столом повинна зібратися уся родина. В інших святах та в обрядах їх святкувань перегукується фольклор з святістю узвичаєних вірувань дійств, де почуємо легенди,звідки взялося свято і що не можна при ньому робити,коли не можна їсти зтарілки або користуватися ножем…:

На Святий вечір можна робити.Не гідно бігати по селу.На вечерю варять 12 пісних страв.Печуть керечун,який кладуть на стіл поверх сіна,має так стояти до Василя . На святий вечір не можна шити. Перед вечерею милися з грошима,аби гроші цілий рік велися.Розпочиналася коляда.

Василя /14 січня/-то таке,як би Святий вечір.Вечеряють напорзно.Ворожать; беруть ясні вуглики і кладуть на стовп у ряд,загадують на кого котрий вуглик.Чий скорше згасне, той скорше умре….Календарно-обрядовий цикл завершується 19 грудня на Миколая Чудотворця.Довгождане    дитяче свято; звечора 18 грудня діти чистили взуття і ставили на вікно-чекали подарунків від Миколая.Вранці знаходили там подаруночки в залежності від матеріального стану сім”ї,але цукерки,пряники,олівці або зошити клали в кожній родині.

І так з покоління в покоління. Від дітей до внуків передаються заповіти та звичаї батьків. Весни приходять і відходять,після ненастних днів настають погожі,після холодних зим приходять сонячні дні .І так з року в рік ,від Різдва до Святого вечора живе Верховина  ладом, встановленим Всевишнім в природі і в народі. Родинний цикл у кожній сім”ї  визначався Долею і Провидінням Божим.

На додаток

  • Лїтопись Гукливська.800px-biblemalmesburyarp.jpg
  • Рокы. НовЂшая, яже когда случишася.
  • а̃хξ [1660]. Зима была твердая, снЂгъ оупав быв великыи, такъ же люде дорогу оу лЂсъ протоптати не могли, и якъ оупав на пущаня Пилипово, то ажъ благовЂщенїє єгω рушило. БлаговЂщенїє было въ д̃. ндлю пол: Геωргїа во понеделокъ по Θоминой ндлЂ. Люде в недостатку соломы хыжЂ, стодолЂ гетъ подерли морзЂ:. Плугъ s̃і. ндлЂ оу поле пустило по рождест†ХстовЂ, и́ то не всюду по пЂдъ БескЂдъ. /76/
  • а̃хξє [1665]. Вина, овоцов и́ зерна доста было, токмо на пудгорю из ωбоих сторон БескЂда хлЂбъ дуже быв изгинув и́ зимивлЂ барзо мало было. ВЂвцЂ на хромоту выгиблы. БлаговЂщенїє было въ суботу вел. Геωргїа д̃. ндлЂ по пас̃. ЛЂто было дуже мокроє.
  • а̃хчθ̃ [1699]. МЂсяця Септев. дн̃я г̃і. слонце мЂнилося и тма, якоже темнЂнои́ нощи был̃, яко и́ куром на нощъ ωсЂсти.
  • а̃ψв̃ [1702]. МЂсяця юня дн̃я г̃і. прїишов быв Раковцїи Ференцъ из ПолщЂ, когда оvтЂкъ быв пред нЂмецкым царем.
  • а̃ψд̃ [1704]. Їарокъ копан коло Города Мукачовского.
  • а̃ψи̃ [1705]. Тогда ЄрдЂлци 1) зимовалися на ВерховинЂ. ПашЂ барзо было мало оу людїи на ВерховинЂ, такъ же стаинЂ, хижЂ были подерли и много из гибло маргы.
  • а̃ψе̃і [1715]. На самое оусЂкновенїє Ч. Главы С. Іωана Кр. хлЂбъ моров изваривъ и было зЂло тяшко за хлЂбъ на ωба бо́кы БескЂда и вЂвся тогды куповали из Конюхова.
  • а̃ψθ̃і [1719]. Мс̃ця Маjа дн̃я ки̃ на прп. ωца Нїкиты оупав быв снЂгъ великъи и оу селЂ быв такыи, якъ вел. морозъ. Прочее лЂто доброє было и оуродливоє и ωсЂнъ тепла суха, и на все погодна и снЂгу не было ажъ до рождества Хс̃тва.
  • а̃ψо̃є [1775?]. Мс̃ця Аvгуста а̃ дня Прев. Цар. приданла Рускому Єпс̃пу Коледїю ЄзовЂцку, такъ реченых Монахов прежде трех роков оуничтоженых, тогда такожде и город придали Изъ Єξцеленцїи Єпс̃пу Андрею Бачинскїи, потом даровав(!) Єму царица Марїа Тересїа року пакъ а̃ψпв. Придала єще и село єдно при Оугу, именем Концгазъ.
  • а̃ψо [1770]. Того року варта 2) была на БескЂдЂ єдна ω дру. на два добрЂ довержаи 3), такъ же никто не могол преити, хибалъ птах перелетЂвъ. Тогожде року Конфедераки пред МоскалЂ оутЂкали через БескЂдъ и на единои вартЂ весма оубити вартишЂ 2) на БескЂду и посему другого року Полску землю царъ прїяв.
  • 1) Erdély = Семигород, ЕрдЂлци = Куруци Раковція з Семигороду.
  • 2) З нїмецького Warte = стража; вартиш, варташ = сторож.
  • 3) Steinwurf.
  • а̃ψп̃ [1780]. Мс̃ця Мая дн̃я і̃. снЂгъ оу верхов был и на а̃і ден такїо мороз быв, же и листокъ на лЂсЂ поварив. ВЂвцЂ паки понеже постриженЂ были, пред зимою до стодол запирали.
  • а̃ψпв̃ [1782]. ЛЂто было сухоє дуже, сЂвба и трава такъ вугорЂла, якω оу зимЂ ради недостатку зимЂвлЂ хижЂ и стаинЂ подер-/77/ли, бо снЂгъ оупав быв пред пущаном Пилиповым на три ндлЂ и єше на самого Геωргїа, єже быстъ в Θомину ндлю, снЂгъ был оупавъ, же и землю закрыв.
  • а̃ψпг̃ [1783]. Того року кто посЂяв, добро оуродилося, пшеницЂ ковел могол купити за шЂстъ маряшЂвъ 1). Того року МЂрялники першїи раз помЂряли Верховину и первїи разъ оу Нижних Верецкых двох жидов, тоєстъ ωтца из сином из губили: ωтца изтяли и сина повЂсили и єдинаго русина, именем Петра, же розбили жида ЛатЂрского. Тогожде року НижнЂ Веречане достали собЂ правду: их было мыто ωт Іормарку.
  • а̃ψпз̃ [1787]. Коли мыши хлЂбъ изЂли на ОугорскЂ земли, была лехка зима, снЂгу не было, токмо морозы, єднакожъ такъ барзо мало было соломы, же и хижЂ подерли были. ВЂвса вЂко было по два семакы 2), и то не можъ было достати. По семо слЂдовав добрыи рокъ.
  • а̃ψпд̃ [1784]. Того року было сухоє лЂто, пашЂ оу Марамориши мало было. Того року Гукливци церков маловали вишну и нижную изганули 3). Маляр бывъ Францъ Пееръ нЂмецъ; из маловал за тристо шЂдесятъ золотых вонашъ 4). Под часъ пароха Михаила ҐриґашЂи.
  • а̃ψпє̃ [1785]. Того року Іаровати почали по С. Геωргїю и цЂлоє лЂто дождъ ишов. СЂвба аж до покров зелена была. Посему мороз изварив, мало што люде изняли сЂвбы. И того року директоры 5) на ОугорскЂ земли постали. ВЂвцЂ, коровы, конЂ на мотилицю коло Тиси вугибли наипаче идучи (має бути: їдячи) морозовату тенкерицю 6) слЂдующого паки року а̃ψпs̃.
  • а̃ψпs̃ [1786]. Оу Яри хотя и сице рано была, не было щто сЂяти. Люде из голоду пухли и оу Марамороши из голоду оумираючи, и мясо оу С. мцю и˝ли, что болше, аще правда єстъ, и из дохленину и˝ли. Прото царъ дав быв оу сесЂ стороны провадити зерна. И того року лЂто было мокроє и студеноє, врожаи слабыи. Тогожде року люде и˝ли сЂчку, жаливу, рЂпницу, кромпловиня 7) и иная таковая.
  • 1) Маріяш = рід гроша, прозваний ізза образу вибитої на одній сторонї Марії; вартости 20 крейцарів; 3 Маріяші складали 1 ґульден 60 крейцаровий.
  • 2) Що се за гроші нам не відомо.
  • 3) Рознесли, зруйновали.
  • 4) Мадяр. vonás forint, себто florenus longus.
  • 5) Мабуть бунтівники Мартинович, Лацкович і їх товариші.
  • 6) Мад. tengeri = ізза моря, значить: мелай, кукуруза.
  • 7) Мад. krumpili = бараболї; кромповина те саме, що й попередня ріпниця: верхня, надземна часть бараболї. /78/
  • а̃ψо̃ [1770]. (Цїла отся записка опісля витерта тоюж самою рукою, та із сеї причини некуди не читлива). Того року Конфедераков МоскалЂ ажъ до Верецкых оуганяли, на БескЂдЂ побиты и катуне 1) и варташЂ на єднои вартЂ ωт Маскалов варта (?) была тогда же лем птах перелетЂвъ через БескЂдъ.
  • а̃ψпг̃ [1783]. Того року оу свою дїецезїю прїяв владыка Андреи Бачинскїи СпЂшъ и дванацят варишЂвъ 2). Того року в сеи краинЂ Оугорскои великїи голодъ и хоробы тяшкЂ проходыли, народа до третеи части оумерло на глуханю 3) и голоду по преишлого року сЂчков и бурянами, былиєм наґазянили 4). Тогожде року многїи зЂло декрета ωт царя Іосифа втораго высилалися по ώрсаґу 5) ω всякои́ и́ наименшои рЂчи, и́ мЂрялники второє оуже мЂряли землю. Врожаи посередныи был и́ лЂто благо было, єднаковоже же люде мало посЂяли были и́ слЂдующого року со взором на Верховину, єще болшїи глад бывъ, бо крмЂ буряну и́ соломы и́ збрагу 6) люде ωт жидов куповали и из того кеселицю варили та сербали; ωббаче жиды барзо мало палили и́ Иця 7) паленки была по ωсем дудокъ; вина за преишлїи три́ лЂта мало что родилося. Того року Гукливїи 8) был изпустЂвъ и было пустын до сорокъ хижъ. Сихъ оубо преишлых четырех роков всякоє созданїє разныма повелЂнїя ним (sic!) ωбязано быс̃. Ах Римскыи влдка, попы, кровфове, Панове и́ НемешЂ 9), простЂ и́ жебраки, Жыды и́ цигане, вои́ны и́ ремеселникы живыи и мертвыи кЂсцЂ, косницЂ, поля и́ лЂсы, воды, долины и горы, дорогы, хижЂ, пецы и́ дрыва, звЂрїє, птахи и рыбы, волы, конЂ и́ что далше и ψы побиваны, но єще съ дождами и хмарами разположено быстъ, что вЂдЂти кождыи́ можетъ из разных разположенїи декретωв царскых.
  • а̃ψпи̃ [1788]. Голод великїи быстъ, хлЂба, вина мало вродила. Царъ римскїи Іωсифъ вторїи и Павел Московскїи на противо царя Турецкого повстали воевати.
  • 1) Мад. katona = жовнїр.
  • 2) Заложених у заставку грошеву Польщі ще королем Жиґмонтом.
  • 3) Tifus.
  • 4) Мад. gazolni = занечищувати, смітити.
  • 5) Мад. orzág = край. 6)
  • 7) Мад. itce = мірка, менше-більше 2½ децілїтер.
  • 8) Із сего місця видко, як імя села правильно звучить.
  • 9) Мад. nemes = дворянин, шляхтич.
  • а̃ψпθ̃ [1789]. Того року Велґраде ωт Турка ωтнятъ и́ инчи многїи вары-/79/шЂ 1). Туркы до Мукачова близ тисяща приведено было, которїи поиманъ Царъ Іωсифъ вторїи при турецкЂ граници поскравлен быв, Москалъ ищи болше витяство 2) из Турка оуробив. Рокъ и́ оурожаи́ посереднїи, лЂто сухоє, такъ же слЂдующеи́ зими хижЂ дерли и́ марзЂ 3) давали, єднаковоже много марги из голоду издохло. Тогож року кЂсцЂ ходили пЂд Белґрадъ и до Панчова коси́ти́ и сЂно робити на воину. Ωвесъ из Полще ден и ноче через ВерецкЂ на воину провачЂнъ (sic!)
  • 1) Мад. város = город, місто.
  • 2) Мад. vitéz-ség = бодрість.
  • 3) Мад. marba = скот, бодлина.
  • а̃ψч̃ [1790]. Того року почали яровати по БлаговЂщЂнЂ другого тижня. Марги издохло много ωт голоду. ЛЂсъ ставъ розвиватися оу два тижнЂ по Геωргїи. Їώсифъ цар Римскїи оумеръ и̃ дня фебруарїа. Оугорска земля всЂ єго декрета, много полезнЂ прощавЂ, попалила, нумеры из хижъ постЂсовала, книги мЂрялскЂ попалила.
  • а̃ψчв̃ [1792]. МЂсяця Їюнїя въ ден и̃ то є̃ на Стаго Великомуч. Θеодора Стратилата оу полонинЂ снЂгъ быв оупав аж понад краи́.
  • а̃ψчг̃ [1793]. Зима то єс̃ на слЂдущїи рокъ а̃ψчд така была, же цЂлои зимы не было вЂдЂти снЂгу, лем оу версЂх помалы, а ни дожду и тогожде року а̃ψчд-го лЂто такъ сухоє было, же ώвсы оу многих мЂстах такъ изгорЂли, что нитко на них серп не брав и де на млако†земли не мож было жати, лем мыкали ωвесъ и РЂмом (?) кЂсцЂмъ оу добрЂ кЂсници не маи было можно накосити на єден вЂз сЂна. За симъ рокомъ слЂдовав рокъ а̃ψчє.
  • а̃ψчє [1795]. Зима была дуже студена и́ западниста, лед на єден сягъ затовшки бывъ; сЂна єден возокъ оу ВерховЂнЂ за шЂстъ золотых оугорских не можъ было купити. Прото хыжЂ и стаи́нЂ, а оу послЂдокъ и́ маргу подерли слЂдующаго паки́ лЂта и яри; прото же лЂтЂшнаго року сЂвба погорЂла, оу ДебрецинЂ и поза Тису по дванацятъ золотых нЂмецкых єден кобелъ жита платили и понеже оу Полщи хлЂбъ бывся оуродив, бо преишлаго року тамъ дождъ ишов, зато из ПолщЂ оугорска земля зерно возила себЂ ради выживленїя и єден кобелъ жи́та платила по пятъ золотых римскых, албо и́ по шестъ оу Ґалицїи. Тогожде року аψчє априля к̃у (sic! себто: 28) дн̃я оупав быв снЂгъ и оу селЂ маиже посе-/80/ред голЂнкы и за два дн̃ы оу се́лЂхъ лежав, (а) оу версЂх таки быв за два тижнЂ; и мороз поварив росады, дынЂ, ωгурки, лен, горох, лЂс, и прочая, єднаковожь ярь скоро почала была ся и лЂто помЂрноє было, ωсенъ добра, а зима тепла слЂдовала слЂдующаго року.
  • а̃ψчs [1796]. Рокъ погЂдли́выи́ бывъ и́ хлЂба было доста. Того року Францухы глубоко оувои́шли до нЂмецкои́ землЂ то єсть: вели́кыи́ дарабъ 1) ωтдобрали Австрїи и́ оу катуны имали́; панове, попы, немешы ώвесъ, жи́то, грошЂ на воинску помощъ даровали́ и́ невЂрных тоєс̃ израдливых Панов иных оу Пешту изгубили, и́ных до Мукачовского города до аресту послали. — Тогожде року аψчs̃ нашъ Росїискїи Клир (!) дїєцесїи Мункачовскои́ ходотаиством Их Єξцеленцїи Єпс̃па Андреа Бачинского ωт а̃ Маjа Ри́мскаго, то есть ωт самаго дне воскресенїя… теченїє трецять єзрїи 2) золотых Римских помощи… прїял єсть съ сладкым пЂнїєм Сеи́ ден єгоже сотвори (Господь возрадуємся) и возвеселимся вон и́ паки́ Хс̃тсъ воскресе и пр.
  • а̃ψчз̃ [1797]. Того лЂкта из Францухом супокои́ ся изробився. Того року Цариця Московска Єкатери́на померла и тогожде року в Оугорскои́ земли́ цЂлое лЂто НемешЂ изобрали были Лоґров 3), муштровалися и́ напроти́во Француха готовилися, але лише келчикъ 4) оуробили ωрсаґови и́ розїишлися без всякого хосна.
  • 1) Мад. darab = кусник, кусень.
  • 2) Мад. ezer = тисяч. Інтересно, що лиш на отсе велике число не уживають угорські Русини свого слова.
  • 3) Нїм. Lager.
  • 4) Мад. kölstég = Unkosten, Spesen.
  • а̃ψчи̃ [1798]. Того року зима была лехка, лишеи на єден тижден оупов быв снЂгъ: ярь была суха, лЂто погЂдливоє. д̃ Їунїя мороз великыи был аж коло краю воды лед быв и́ много шкоды оуробив.
  • а̃ωї [1810] id est. 1810. Зима была лкхка, яровати ωбаче оу в̃ тижнЂ почали по благовЂщенїю. Мц̃ю маю θ̃і снЂгъ розчавъ падати и́ все падавъ до к̃в, на к̃з ден на пяд оу селЂ, оу горахъ до колЂна оупавъ и́ лежавъ два дны. Єднакже оурожаи́ хлЂба и́ сЂна быв.
  • 1811. Зима была погЂдлива, лЂто дуже сухоє, сЂна наи́паче и вЂвса оуроди́лося мало, сого ради слЂдующои зимы (було тїсно).
  • 1812. Велми скупо было за пашу, єден воз сЂна по сто ри́мскых /81/ куповали 1) ωт поляка шупанского Тарґонескаго именем; подерли были хыжЂ, стаинЂ и прочая. И мадргы много оугибло. Рошчали яровати перед бг̃овЂщенїєм на тижден и́ три дн̃я ωрали, а потому снЂгъ оупаг и́ лежав за д̃ тижнЂ. . Того года цар Їωсифъ паперо†гро́шЂ свои и́зганувъ и́ пять римскых єдним паперовым римскым вумЂновав: за сто двацять давав. — Того года оу яри воско ишло много до По(л)шчЂ и снЂгъ оупав быв на г̃і мая и на л̃ ден мая; того года мнясницъ было θ̃ тижнїи.
  • 1813. Москаль Француза голодом и́ зимов оу полях при Москви́ цЂлу армадїю заморозив и́ такъ его нагнав до францускои́ землЂ. Тогожде года цЂлоє мЂсто дожди ишов и на верховинЂ хлЂба было доста, але на дЂлнои́ (стор)онЂ дуже мало было хлЂба.
  • Року 1818. дря в̃і, г̃і и д̃і села повише Кошичи и пЂля Попраду вода (видерто) и много люда и́ маргы потопила, аки Ноєва потопа.
  • Року 1813. θ̃і октов оу ТалїанскЂ земли́ Француха Москаль и НЂмець (видерто) множество оубивъ пЂля вариша ЛипсЂ.
  • Року а̃ωи̃і [1818] die 11. Aug. S. N. а нашего л̃ Іулїа мороз оупав был.
  • Року аωка [1821] die 9 Junii S. V. nives ceciderunt et tribus diebus cum … cvexarunt.
  • (Anno 1830 ?) Cholera ex Imperio Russico per Galliciam etiam horsum pervenit, mulsum depopulabatur. Vigiliae in Limitibus Galliciae ob choleram excubabant a mense martio usque septemb.

TwitterFacebookGoogle_BuzzGooglevkontakte.ruYandex

серпня 12, 2010Вибір

 


Скоро вибори, і для того, щоб стати депутатом обласної чи міської ради, згодиться все, навіть піар на ідеї порятунку України. Решту робитимуть звичайні зелені купюри. Ми, виборці, нічого не можемо порадити нашим рідним чи ненависним політикам. Єдине, що ми зможемо, — це не дати столичним політичним мастодонтам остаточно затоптати паростки місцевого самоврядування. Ми не зобов’язані голосувати на місцевих виборах так, як голосували б на виборах парламентських чи президентських. Обираємо для себе конкретну владу, до якої нам доведеться звертатися не один рік. Тому важливо обрати просто порядних і совісних людей, спроможних зробити для простої людини щось задарма, з простого людського співпереживання. Якщо схибимо — не варто списувати все на підступи чинної влади і роз’єднаність опозиції. У самоврядуванні не може бути опозицій. Нас ніхто не зможе примусити голосувати за тих кандидатів, яких ми не знаємо чи вважаємо недостойними. Щоб здобути нашу прихильність, партії мусять добровільно розкрити свої закриті списки. Якщо вони так не вчинять — вочевидь, нас не поважають. За таких голосувати не варто, хоч би вони формально й були тричі народними і стовідсотково національними. Ми ж мали минулий гіркий досвід, коли за вказівками з Києва міські й обласні ради, як міні-парламенти, блокували засідання.
Боятися тиску головних політичних гравців не варто. У них проблема — здобути чи втримати владу в столиці, а ми обираємо самоврядування. Хтось наївно радить націонал-демократам об’єднуватись, що рівнозначно пропонувати конкурентам-бігунам бігти зв’язаними шворкою. Політичним силам, які хочуть добра нації, доведеться об’єднуватися не так для боротьби з партією влади, як для того, щоб запропонувати кандидатами чесних людей. У цьому — ключ до нашої перемоги, хоч про якусь перемогу у цих виборах говорити важко, бо по електоральному полю толочитимуться сильні владною підтримкою і грошовиті столичні гравці. Коли все заспокоїться, ми повинні мати на посадах у місцевій владі порядних патріотів, здатних змінювати життя людей на краще. Якщо так не станеться, то винні ми самі, бо на виборах хтось із нас покривив душею і голосував не власним вибором чести.

серпня 11, 2010відпочинок, Загальне, Здоров"я

index.jpg Маленьке Закарпатське містечко Солотвино. Воно, як і інші малі міста України живе своїми життям, своїми проблемами та радощами. З поміж іншого, хочу виділити цікавий факт: селище славиться своєю сіллю. Її тут добувають з пластів, що залягли на глибинах 300 – 500 метрів. Не так давно дев’ять шахт роками і руками гірників подавали до нашого столу кам’яну кухонну  сіль. Величезні підземні зали в неробочих частинах горизонтів  використовував місцевий санаторій. Хворих на легеневі хвороби на деякий час (протягом ночі), як шахтарів в клітях, опускали у земні глибини. Повітря насичене дрібнодисперсною NaCl знімає астматичний компонент, підвищує імунітет, лікує гайморит, інші побічні хвороби.
Солотвино – нерозривне від соляних озер і рукотворних басейнів. Теплими літніми днями тисячі відпочиваючих купаються в  ропі з концентрацією солі близько 30 грам на літр. Така щільність дозволяє лежати або сидіти у водоймах не замочивши волосся. Пірнати просто неможливо і не дуже приємно на смак.
Для Солотвино характерна атмосфера приморського містечка. У літній сезон місцеві жителі зустрічають приїжджих табличками “Здається житло”, “Комната дешево”. Пройшовши однією з вулиць я спробував домовитись за ночівлю і на диво всі як зговорились: ” Ми не приймаємо туристів”.
Можливо моя зовнішність асоціювалась з податковою і в приватному секторі я “пролетів” на всі 100. За те, на базах відпочинку і котеджах порозуміння було з першого слова.
Висловлюючи особисту думку, мушу об”єктивно зауважити: “Це не Анталія”. Сервіс мінімально допустимий .Під”їздна дорога схожа на танкодром. Зате в цьому за перепрошенням “Шанхайчику” абсолютно безпечно і затишно.

Моя  внучка в очікуванні чергової поїздки на соляні озера в Солотвино.  А я своїй дитині не ворог.

серпня 11, 2010БУДНІ, Відносини, Загальне

2010-08-11 07:56:24

СОБАКА. ДРУГ ДЛЯ СЕБЕ ЧИ ПРОБЛЕМА ДЛЯ ЛЮДЕЙ?

   Проблеми у Воловці є. Більше того, я навіть наважуся спрогнозувати, що їх ніколи не вирішать. Знаєте, чому? Тому що наші люди не можуть дати раду навіть домашнім псам, хоч це й не вимагає ні коштів, ні організації притулків та стерилізації…

Собака – це ж друг людини? Свого господаря тобто. Для всіх інших – і не повинен. Але й проблему становити для інших не повинен теж. Це, я так вважаю, пересічний мешканець приватного сектора, де цих собак, яких люди чомусь утримують абияк, – греблю гати. Йдеш, бувало, нікого не зачіпаєш, а назустріч… Сказала б – вовк, проте він в нашийнику, отже, добропорядний хазяйський пес. І що в того пса завбільшки, як мій стіл, в голові – один лиш собачий бог відає. Добре, що розминешся без проблем, а трапляється, і перелякаєшся добряче. Сина ж одне таке чудовисько взимку вкусило – від значних тілесних ушкоджень врятували лише двоє штанів, одні з яких були товсті й міцні. А як до нас на куток ходять лікарі, листоноші й ті тітоньки, що показники з лічильників знімають, – це для мене завжди загадка. Викличеш до дитини педіатра – і сидиш у вікні пильнуєш, щоб його сусідські собаки не з’їли!
Адже тільки поткнися сюди – тут з усіх дворів вибігають ніби невеличкі – сантиметрів по тридцять-сорок в холці – псарюги і кидаються під ноги. Серцевий напад можна заробити, не відходячи від каси. А за псарюгами тими (в ліпшому разі) – господарі, які починають кричати щось на кшталт: «Рябко, фу, до мене, на місце, ах ти ж бешкетник!» – так, ніби вони тих псів хоч колись вчили чомусь, чи ті пси хоч на скількись керовані. Жоден той пес і вухом не веде на «фу, на місце». А господар втішає бідолашного перехожого – не бійтеся, мовляв (як тут можна не боятися?), він ще нікого не вкусив досі. У гіршому разі, коли господаря поряд нема, перестрашений перехожий уже рятується, як може і вміє. Запитання, яке в мене найчастіше виникає в цій ситуації: «ЧОМУ той пес не прив’язаний, не замкнений у вольєрі, не обмежений якось у пересуванні?» Чому люди утримують собак для того, щоб створювати проблеми іншим людям – ні, не злочинцям, які зазіхають на їхнє життя чи майно, а просто перехожим?
Та що ж його прив’язувати, він же й погуляти хоче, і в туалет не привчений вдома ходити, та й насправді ще нікого не вкусив – здивуються господарі. Стовідсотково «залізні» аргументи! І думаєш – невже тебе, один з другим, чи твою дитину ніколи отак не лякали чужі пси? Саме такі, домашні, а не бродячі (бо бродячий пес виживає у жахливо жорсткому відборі і йому стане кебети не чіпати людину, а обминути її від гріха подалі).
От скажіть, що заважає кожному конкретному господарю, який свідомо бере в квартиру чи в приватний будинок пса, зробити все для того, щоб той пес не був проблемою для ближніх? Сьогодні ваш собака нікого не вкусив – завтра вкусить чи налякає і потерпілі на вас в суд подадуть, а пса вилучать і присплять. Воно вам треба?
Ваш собака кидається на чужих, бо він – сторож і охоронець? Добре, але він має бути обмежений якоюсь територією і на вході на ту територію мають бути попереджувальні таблички. Охороняє він ваше подвір’я – значить, у нього не має бути можливості перебувати поза тим подвір’ям. У жодному разі й за жодних обставин. Вулиця – місце загального (для всіх і кожного) користування й пересування. І по ній не мають бігати нібито й не бродячі, але бездоглядні собаки, які становлять загрозу для отих всіх і кожного.

Зважаючи на непередбачуваність життя, думаю, варто намагатися робити його якнайбезпечнішим для себе й ближніх. Вже ж таки свого власного собаку можна звести до спільного знаменника й організувати його перебування в світі так, щоб це не становило жодної проблеми чи загрози для людей?
Безкоштовна порада тим службам, в чиїй це компетенції – організувати рейд і штрафувати всіх, у кого песик не обмежений в пересуванні. А отримані кошти можна і притулку для бродячих тварин віддати.

серпня 5, 2010Влада і політика., податки

podatokУкраїні пороблено, бо інакше її не роздирали б політичні чвари, тут не процвітав би вождизм, а українці не шукали б по закордонах кращого життя для себе та своїх дітей.

Пороблено людям, які упродовж двадцяти років не здатні обрати собі гідних гетьманів та щоразу ведуться на пустопорожні обіцянки національно-безідейних перекінчиків, підлабузників та їх нашпигованих мільярдами хазяїв.

Пороблено владі, яка вже наступного дня після тріумфального сходження на Печерські пагорби, намагається повернути собі витрачені на авансування виборців кошти, отримати кратні дивіденди, нишпорячи у напівпорожніх кишенях українців та згрібаючи навіть крихти із сусідських празникових столів.

Щоправда, за дозвіл бути «запорожцями» на чужому весіллі вітчизняна влада розраховується також не своїми кровними:  то кабальною орендою українських територій, то впровадженням «языковедения» у навчальних закладах, а то й замовними судами проти національних героїв.

Що не кажіть, а Україні пороблено, і з кожним наступним днем ці пороби перекидаються на все нові сфери суспільно-економічного життя, прогресують і загрожують стати визначальним фактором існування українців як нації та України як держави.

На своїй минулотижневій прес-конференції для звезених з усіх куточків країни журналістів Прем’єр-міністр значуще зауважив, що за три останні роки державний борг України зріс утричі і сягнув 316 млрд. грн. А це значить, наголосив Микола Азаров, що кожен наш громадянин винен кредиторам 7 тисяч гривень. Цікава арифметика. За логікою Прем’єра, українці просто зобов’язані віддавати кошти, які вижебрала влада. Байдуже яка – попередня чи нині діюча, бо насамперед принижує зовсім інший аспект цієї проблеми: брали чиновники, а розраховуватися повинен народ. Але ж, вибачте, якщо я ні у кого і нічого не позичав, то чому комусь щось маю повертати?

Десятки мільйонів українців щомісяця перераховують до бюджету податки навіть з мізерних за нинішніми мірками заробітків. Нас спонукають справно платити як за  «безкоштовні» освіту та медицину, так і за ліфти, що не працюють, за послуги, яких не надають, за «гарячу» воду кімнатної температури та за «чисту» холодну – чайного кольору, за невеличкі острівки асфальту посеред суцільних вибоїн на дорогах. Ми акуратно витягуємо із гаманців гривні та віддаємо їх одним бюрократам за проштамповані ними довідки, потрібні хіба що іншим бюрократам, – про те, що ходимо, дихаємо, живемо.

На мою думку, наша, представлена, як правило, політичними цвіркунами, держава так і не навчилася по-материнськи піклуватися про людей. А тому, скільки б нинішній Кабмін не переконував нас в ефективності змодифікованої спеціально для 80-ти відсотків населення соціальної підтримки, усе знову зведеться до одного і того ж – бідні й надалі дотуватимуть багатих.

Великі гроші за високий ранг, захмарні персональні пенсії на тлі 800-гривневих подачок, автівки за мільйони для міністерств і відомств у час, коли у скарбницях територіальних громад не вистачає коштів на інвалідні візки для знедолених краян. На думку деяких експертів, навіть за російський газ  чинна влада змусила українців заплатити двічі: уперше – частиною свого суверенітету, коли «здавала» Крим, а вдруге – грошима, коли підвищила тарифи.

Тонни купюр боргує держава Україна  різним міжнародним фондам, але її влада продовжує циганити «доляри» та «єврики». Учора – 2 мільярди від МВФ, завтра – удвічі, а то й утричі більше. Під заставу зарубіжним банкам вітчизняні чиновники зазвичай віддають власний народ – підвищують ціни, тарифи, пенсійний вік, вводять усе нові податки та збори, фактично переводячи мільйони незаможних українців у ранг злидарів.

«Раді б до раю, та борги не пускають…», – буцімто щиро зітхають державники та оперують мільярдними сумами виплат Росії, Штатам, Європі і навіть Фірташу та компанії. Ось тільки про розтриньканий кредит довіри людей, про нечесно відчужену у народу країну ніхто з можновладців –   ані словечка. То, може, й повертати не збираються?

Імена у свої сторінки історія завжди вписує або золотом, або дьогтем. Цікаво, яким же атраментом скористаються наші сучасники, занотовуючи у цю нетлінну книгу далеко не оптимістичні події перших двадцяти років незалежної, але й досі пострадянської України, оповідаючи про лихварську звичку української влади цього періоду – витрясати  останню копійчину зі своїх злидарів, аби чужі товстосуми були щедрішими?

Узагалі ж я ніяк не можу збагнути логіки Миколи Яновича. Працюючи на добровільних засадах у тіньових опозиційних урядах, він чи не щодня переконував українців, що будь-які зарубіжні кредити  для вітчизняної економіки зокрема і для країни в цілому є чи не найбільшим злом. Та як тільки Азаров опинився у високооплачуваному керівному кріслі, відразу іншої заспівав: «Ми нєпрілічно мало должни».

Чи то через те, що з будинку на Грушевського до грошей ближче, чи, може, тому, що й  Кабміну пороблено?

Олег ГРУШКОВИК.

серпня 5, 2010Загальне, Релігія, Свята

Святкуємо і спостерігаємо



17 серпня, понеділок — семи юнаків Ефеських: Максиміліана, Ексакустадіона, Івана, Антоніна, Діонісія, Мартиніана, Іамвліха (ІІІ ст.). Їх, християн, за наказом імператора Декія заживо замурували в печері неподалік малоазійського міста Ефес. Через 200 років під час будівництва печеру випадково відкрили і юнаки прокинулися. Згодом знову заснули до загального воскресіння мертвих. Цього дня останній збір огірків, добре відбирати жовтяки на насіння.

18 серпня, вівторок — мученика Євстигнія, який 60 років прослужив у римському війську, таємно сповідуючи християнство (ІІІ-ІV cт.). На 110 році життя був страчений за наказом імператора Юліана Відступника. До Євстигнія-житника прибирають жито. Цього дня треба їсти цибулю з хлібом, щоб не хворіти протягом року й мати гарний колір обличчя.

19 серпня, середа — Преображення Господнє, або Другий Спас. Ісус з учнями побував на горі Фавор, де розмовляв із Мойсеєм та Іллею, й обличчя його засяяло, як сонце. На Яблучний Спас у церквах освячують обжинковий вінок із пшеничних колосків, гриби, віск і мед у стільниках, фрукти й овочі, обов’язково яблука з нового врожаю. Вірять, що на тому світі цього дня Мати Божа роздає дітям яблука, оминаючи тих, чиї матері їли їх до Спаса. Якщо рясно зродила антонівка — наступного року буде гарний урожай на хліб. Останній день літа: ”Прийшов другий Спас — пішло літо від нас”.

20 серпня, четвер — священномученика Меркурія Печерського, ченця Києво-Печерського монастиря, згодом єпископа в Смоленську. Там був замучений Батиєм 1239 року. Мощі його дивом припливли Дніпром до Києво-Печерської лаври й покояться в Ближніх (Антонієвих) печерах. Останній збір малини й лікарських трав. До них примовляли: ”Діва Марія це зілля садила, а Спас поливав і нам на поміч давав”.

21 серпня, п’ятниця — преподобного Григорія, іконописця Києво-Печерського (ХІІ ст.). Прибув із Константинополя до Києва для розпису лаврського храму Успіння Пресвятої Богородиці. Написав багато чудотворних ікон. Цього дня передбачають погоду на січень: тепло й затишно — у січні відлиги, дощ — Різдво зі снігом, холодно — чекай на початку року морозів.

22 серпня, субота — апостола й євангеліста Матвія. Проповідував у Малій Азії, на Балканах і Кавказі. 63 року в Юдеї прийняв мученицьку смерть через побиття камінням.

23 серпня, неділя — блаженного Лаврентія-чудотворця (ХVІ ст.). На Лаврентія погожий день і тиха вода в річках і озерах — зима й осінь без бур і завірюх.

Народні свята

7 січня Різдво Христове. Святвечір. Коляда
13-14 січня Свято Маланки (Щедрий вечір) та Василя (Старий Новий рік)
19 січня Водохреща
29 січня Петра Вериги
30 січня Антон Перезимник
14 лютого День святого Валентина
15 лютого Стрітення
1 квітня День сміху
7 квітня Благовіщення
Масляна
Великий піст
Великдень
Рахманський Великдень
Трійця. Зелені свята
Петрівка
7 липня Івана Купала
2 серпня Пророка Іллі
19 серпня Преображення або Другий (Яблучний) Спас
11 вересня Усікновення (Головосік)
27 вересня Здвиження
14 жовтня Покрова
4 грудня Введення. Третя Пречиста
7 грудня День Катерини
13 грудня День Андрія
19 грудня Свято Миколая


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe