2010-08-11 07:56:24

СОБАКА. ДРУГ ДЛЯ СЕБЕ ЧИ ПРОБЛЕМА ДЛЯ ЛЮДЕЙ?

   Проблеми у Воловці є. Більше того, я навіть наважуся спрогнозувати, що їх ніколи не вирішать. Знаєте, чому? Тому що наші люди не можуть дати раду навіть домашнім псам, хоч це й не вимагає ні коштів, ні організації притулків та стерилізації…

Собака – це ж друг людини? Свого господаря тобто. Для всіх інших – і не повинен. Але й проблему становити для інших не повинен теж. Це, я так вважаю, пересічний мешканець приватного сектора, де цих собак, яких люди чомусь утримують абияк, – греблю гати. Йдеш, бувало, нікого не зачіпаєш, а назустріч… Сказала б – вовк, проте він в нашийнику, отже, добропорядний хазяйський пес. І що в того пса завбільшки, як мій стіл, в голові – один лиш собачий бог відає. Добре, що розминешся без проблем, а трапляється, і перелякаєшся добряче. Сина ж одне таке чудовисько взимку вкусило – від значних тілесних ушкоджень врятували лише двоє штанів, одні з яких були товсті й міцні. А як до нас на куток ходять лікарі, листоноші й ті тітоньки, що показники з лічильників знімають, – це для мене завжди загадка. Викличеш до дитини педіатра – і сидиш у вікні пильнуєш, щоб його сусідські собаки не з’їли!
Адже тільки поткнися сюди – тут з усіх дворів вибігають ніби невеличкі – сантиметрів по тридцять-сорок в холці – псарюги і кидаються під ноги. Серцевий напад можна заробити, не відходячи від каси. А за псарюгами тими (в ліпшому разі) – господарі, які починають кричати щось на кшталт: «Рябко, фу, до мене, на місце, ах ти ж бешкетник!» – так, ніби вони тих псів хоч колись вчили чомусь, чи ті пси хоч на скількись керовані. Жоден той пес і вухом не веде на «фу, на місце». А господар втішає бідолашного перехожого – не бійтеся, мовляв (як тут можна не боятися?), він ще нікого не вкусив досі. У гіршому разі, коли господаря поряд нема, перестрашений перехожий уже рятується, як може і вміє. Запитання, яке в мене найчастіше виникає в цій ситуації: «ЧОМУ той пес не прив’язаний, не замкнений у вольєрі, не обмежений якось у пересуванні?» Чому люди утримують собак для того, щоб створювати проблеми іншим людям – ні, не злочинцям, які зазіхають на їхнє життя чи майно, а просто перехожим?
Та що ж його прив’язувати, він же й погуляти хоче, і в туалет не привчений вдома ходити, та й насправді ще нікого не вкусив – здивуються господарі. Стовідсотково «залізні» аргументи! І думаєш – невже тебе, один з другим, чи твою дитину ніколи отак не лякали чужі пси? Саме такі, домашні, а не бродячі (бо бродячий пес виживає у жахливо жорсткому відборі і йому стане кебети не чіпати людину, а обминути її від гріха подалі).
От скажіть, що заважає кожному конкретному господарю, який свідомо бере в квартиру чи в приватний будинок пса, зробити все для того, щоб той пес не був проблемою для ближніх? Сьогодні ваш собака нікого не вкусив – завтра вкусить чи налякає і потерпілі на вас в суд подадуть, а пса вилучать і присплять. Воно вам треба?
Ваш собака кидається на чужих, бо він – сторож і охоронець? Добре, але він має бути обмежений якоюсь територією і на вході на ту територію мають бути попереджувальні таблички. Охороняє він ваше подвір’я – значить, у нього не має бути можливості перебувати поза тим подвір’ям. У жодному разі й за жодних обставин. Вулиця – місце загального (для всіх і кожного) користування й пересування. І по ній не мають бігати нібито й не бродячі, але бездоглядні собаки, які становлять загрозу для отих всіх і кожного.

Зважаючи на непередбачуваність життя, думаю, варто намагатися робити його якнайбезпечнішим для себе й ближніх. Вже ж таки свого власного собаку можна звести до спільного знаменника й організувати його перебування в світі так, щоб це не становило жодної проблеми чи загрози для людей?
Безкоштовна порада тим службам, в чиїй це компетенції – організувати рейд і штрафувати всіх, у кого песик не обмежений в пересуванні. А отримані кошти можна і притулку для бродячих тварин віддати.