грудня 26, 2010Загальне., Свята

Католическое Рождество

Текст

           
 

Хай Новий рік ввійде, як казка,
У вашу затишну оселю
Й наповниться вона теплом і ласкою,
Достаток килимом постелиться.
Зоря Різдва, мов світло ліхтаря,
Нехай веде вас до Христа,
І у вашім домі хай царять
Здоров’я, радість, доброта.

грудня 21, 2010Новини, податки, Поради

 

Підприємці – фізичні особи , що перебувають на спрощеній системі оподаткування і не мають найманої робочої згідно Перехідних положень до “Податкового кодексу”  з Нового року повинен сплачувати 43 відсотки від ставки єдиного податк
/- до Державного бюджету України – 20 відсотків;
– до місцевого бюджету – 23 відсотки;/
, тобто якщо ставка єдиного встановленого  місцевою радою, наприклад-200 гривень, то до сплати буде: 200х0,43=86 грн, а якщо встановлена  ставка 150грн, то до до сплати 150х0,43=64,50  і т.д.
Сплачується на рахунок, по якому досі сплачувався єдиний податок.
Крім того, сплачується єдиний внесок на соціальне страхування відповідно до Закону
“Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов”язкове державне страхування” для  фізичної особи; згідно категорії платника, в нашому випадку-“Для осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування тариф- 34,7 від мінімальної заробітної плати.
Отже, якщо мінімальна заробітна плата в січні місяці становитиме 1000грн, то на рахунок ПФ необхідно сплатити 1000х34,7= 347 грн.
От і всі платежі спрощенця. Більше ніяких платежів Законами не встановлено.

грудня 19, 2010Влада і політика., Історія

Мешканці закарпатського міста на референдумі проголосували за його перейменування

31 жовтня жителі Берегово, що на Закарпатті, на місцевому референдумі висловилися за повернення йому угорської назви Берегсас. За даними керівника Карпатського центру полінгових досліджень, викладача Ужгородського національного університету Федора Шандора, ідею перейменування міста підтримали 4 688 мешканці, проти висловилися 4 358, ще 332 бюлетені визнано недійсними. Тобто прихильників зміни назви виявилося на 330 більше, аніж противників. Усього в референдумі взяло участь 47,76% виборців.

Історичний екскурс

Перемога в Угорщині правих сил, про яку чимало писалося в Україні, вже дається взнаки і на Закарпатті. За запровадженням подвійного мадярського громадянства для угорців за межами Угорщини слідують наступні кроки, тепер уже із закарпатського боку. Повернути місту угорську назву Берегсас вирішила на недавній сесії Берегівська міськрада, звернувшись із відповідним проханням до обласної ради та парламенту. Аби зрозуміти суть питання, треба зазирнути до історії. За час свого існування це місто, яке нині налічує 26 тисяч чоловік, мало чотири назви. У ранньому середньовіччі (XIII століття) його йменували спочатку Лампертгаза, далі – Лампертсас, із кінця XV століття – вже Берегсас, а з 1920 року – Берегово. Усі чотири назви є історичними, бо кожна з них має довгий період використання. Навіть останній назві «Берегово» невдовзі виповниться століття і застосовували її три різні держави, в яких опинялося містечко (Чехословацька Республіка, СРСР та Україна).                            Берегівський район – єдиний на Закарпатті, де угорці перебувають у більшості. 1991 року тут навіть провели референдум про створення автономного угорського округу. Ясна річ, ніхто такої ініціативи місцевої влади не схвалив. Результати референдуму (а точніше – опитування) залишилися на папері. Однак за 20 років багато що змінилося.  За переписом 2001 року, угорців у Берегові уперше стало менше від 50%. Причина очевидна – еміграція до Угорщини, де рівень життя значно вищий. Тож Берегово поступово змінює своє національне обличчя. Змінює, зауважимо, природнім чином, а не насильницьки. Тут у ревізіоністських політичних сил і виникає потреба зафіксувати угорський характер міста хоча б у його назві. Адже якщо назва Берегово має виразно слов’янський характер, то Берегсас – виразно неслов’янський. Боротьба точиться фактично за другу частину слова, адже перша у них спільна. «Берег» – саме так називався угорський комітат (по-теперішньому – область), центром якого було це містечко. Тож назва Берегово для слов’ян цілком логічна. До назви комітату Берег чехословацька влада додала присвійне закінчення (порівняймо закарпатські Мукачево, Данилово, Павлово) і утворила назву міста, яке було його центром. Цього року їй виповнюється вже 90 років. Цілі покоління закарпатців знають це місто саме під такою назвою.

Унгвар, Мункач та інші

Для чого ж тоді запроваджувати офіційну назву «Берегсас»? Відповідь очевидна: щоб і українців змусити використовувати угорську назву. І тут затятим прихильникам угорського ревізіонізму хочеться нагадати про принцип паритету.  Чи називають угорці Ужгород, в якому живе 80% українців, Ужгородом? Ні. Вони принципово пишуть свою назву – Унгвар. Так само для них не існує офіційної назви Мукачевого, Сваляви, Виноградова чи Міжгір’я. Є тільки Мункач, Сойво, Нодьсевлюш та Ікирмезов.  Угорці навіть не визнають назви «Закарпаття», досі йменуючи наш край «Карпатолйо» (Підкарпаттям). Хоча за часів СРСР справно писали по-мадярськи Закарпатська область («Карпатонтулі терулет»). Однак «Закарпаття» і «Підкарпаття» – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. І річ тут не в лінгвістичних тонкощах. Причому назву «Підкарпаття» вживають навіть угорські політики з Будапешта на переговорах із київськими чи закарпатськими колегами. А наші дипломати тільки кліпають очима, не розуміючи тонкощів перекладу.Тому виникає запитання: чому українець має зректися свого варіанту «Берегово», коли угорці й надалі всі українські назви (навіть офіційні!) переробляють по-своєму?  Адже за СРСР такого не було. Угорські редакції на Закарпатті справно вживали «Ужгород», «Мукачеве» чи «Міжгір’я». Себто офіційні назви населених пунктів. А от у незалежній Україні почали їх ігнорувати, перейшовши на варіанти, запроваджені, до речі, часто угорською окупаційною владою 1939 року.

Адже для угорців питання назви завжди було питанням політичним. 1898 року в Угорщині навіть було ухвалено спеціальний закон про мадяризацію всіх немадярських назв населених пунктів. За цим законом дозволялася тільки одна назва – угорськомовна, яку визначила спеціальна комісія. І почалося: село Осій стало Сойкувфолво, Неліпино – Гаршфолво, Тишів – Чендеш, Обава – Дунковфолво… Сотні закарпатських поселень отримали нові назви, абсолютно для них нехарактерні.  І ось тепер угорська преса Закарпаття використовує ці придумані назви як «історичні», ігноруючи офіційні. Але ж це порушення цивілізованих норм співіснування не тільки етнічних спільнот, а й закону. Хіба в Міжгір’ї живуть угорці, щоб його досі називати Ікирмезовом?  Якщо ідею з перейменуванням Берегова буде реалізовано, і українці (росіяни, чехи, словаки) змушені будуть зректися своєї назви, угорці (яких серед населення краю 12%), думається, теж муситимуть вживати офіційні назви й інших населених пунктів Закарпаття. Не Унгвар, Мункач, Тийчу чи Рогув, а Ужгород, Мукачеве, Тячів і Рахів.

  Не кажучи вже про фінансовий бік перейменування райцентру, а отже – й цілого району та всіх його установ. Невже в Берегові нема куди витрачати ці сотні тисяч гривень? Адже місто, на думку його мешканців, далеко не в найкращому стані.  Міські депутати у зміні назви посилаються на опитування 1990 року, забуваючи чомусь, що національний склад населення Берегова за ці 20 років суттєво змінився.  Для угорців досі Відень – це Бейч, Братислава – Пожонь, а Львів – Лемберг. Хоча цілий світ вживає назви, якомога ближчі до оригінала. Так зручніше і толерантніше.


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe