Другий поверх давно продано за 20тис. “баксів” , настала черга – першого.

В одній із Закарпатських газет прочитав, що прийшов нарешті той час, коли кооперція реанімується. Наводиться за приклад Дібровське споживче товариство, яке в той час, коли у кооперативній системі поширювалась тенденція продажу об”єктів торгівлі і громадського харчування. Там допетрали, що нерентабельні крамниці, кафе чи ресторани за умови правильної  зміни кон”юктури можуть, як кажуть, нести золоті яйця.

Але, чомусь зовсім навпаки складається господарювання у Воловецького районного споживчого товариства. Тут вже розпродано значну більшість об”єктів, решту роздали в оренду, створивши якісь незрозумілі, не зовсім законні  колективні відокремлені підприємства, директори, яких фактично являються звичайними орендарями- підприємцями з тою лише різницею, що “оборот” зараховується в господарські  показники всього районного споживчого товариства.

“Контора” живе  за рахунок орендної плати зі зданих об”єктів для такої  мети. Практично, своє призначення- надання кооперативних послуг  населенню, в районному товаристві давно забули, а заготівельна діяльність, без якої кооперація є неповноцінною і обмеженою у засобах своєї діяльності, для районного торговельного керівника взагалі являється раритетним радянським методом. Звісно, не випадково, по району роз”їжджають заготівельники з сусідніх районів, навіть не своїх областей і за безцінь скуповують худобу. Та й воно інакше й бути не може, бо ж в районі нема жодного заготівельного пункту. Нічого не можна сказати й про роздрібну торгівлю Рай Ст, бо її не існує в природі. А де ж  поділися підсобні господарства? Адже, вівчарство, як і тваринництво взагалі, в принципі галузь високопродуктивна. До того ж,  зараз  держава знову поновила дотації виробникам тваринницької продукції.

Але керівника Воловецького райСт  чомусь “зациклило” на продажу об” єктів- навіщо ремонтувати, краще продати ще й заробити; мабуть іншому не навчений…

Розпродасть рештки від того що залишилось і поїде туди, де постійно проживає зі своєю сім”єю. Хіба ж болить серце у заїжджої людини за чужий йому край?