Posted on 27.08.2011 by АлМаС1 коментар

 

 

 

 

1 Vote

 

Музиканти. Бідні русини і євреї.

Згідно перепису населення проведеного Чехословацькою владою у 1921 році на Підкарпатській Русі мешкало  93-и з лишком тисячі чоловік котрі за віросовіданням записали себе юдеями, а в 1930 році в краї мешкало вже 102540 євреїв, виходячи з інформації про релігійну приналежність. Відносно чисельності за переписом від 1840 року, коли євреїв було 21 з половиною тисяч, чисельність зросла майже у 5 разів, а в 1941 році у Підкарпатті  їх було вже 162 тисячі.

 Однак слід відмітити, ці дані вже відображають чисельність, коли в склад  Угорщини увійшли землі анексовані у Словачини.

У 1920 році Празький щорічний вісник провів опитування серед єврейських общин у Чехословацькій державі. Підсумки опитування були оприлюднені у 1921 році. Найбільше євреїв мешкало у Мукачеві-16000; з них 2 тис. платили податки, мали свої школу і синагогу, 6 равінів і своє кладовище; в Ужгороді мешкало  8000 євреїв, котрі розмовляли  мадьярською і на ідиш, 750 платили податки, 34 були службовцями; на Верховині, у  Нижніх Воротах тоді мешкало понад 900 євреїв, 100 з них платили податки, розмовляли на ідиш, молилися в 3-х синагогах, з-є були службовцями.Мали євреї і своє кладовище.Найменше євреїв мешкало у Чопі; без жодного  права голосу, податки платили 70 членів общини, була синагога і кладовище.

Інформація що була зібрана під час депортації дає змогу уявити який був соціальний і економічний статус. Списки депортованих у табори смерті являються достовірним джерелом про кількість єврейських сімей у краї, і їх суспільний стан, яке у них буле житло і щільність населення у ньому. Згідно цих джерел можна зробити висновок, євреї селились поряд один з одним, а їх оселі зазвичай знаходились по-ближче  до центру поселення. В основному працювали  в торгівлі лісо – і пиломатеріалами, серед багатіїв були равіни і директори банків, лікарі й адвокати. Більшість цегельних заводів, а також фабрики по виробництву скла і електричних лампочок належали євреям.

Разом з тим деякі джерела свідчать про жахливі умови  в крайніх злиднях. Звичайними продуктами харчування були хліб з кукурудзи, сир з овечого молока і овочі. М”ясо, як і русини юдеї споживали дуже рідко. Але жодних свідчень про голод не виявлено.

Історія євреїв Підкарпатської Русі- це історія про переселення на землі і за їх межі. Євреї прийшли на Підкарпаття /сучасне Закарпаття/ з початком погромів у 1648-1649 роках в часи козацької Гетьманщини Богдана Хмельницького. Масово селитись на підкарпатських землях євреї почали у ХІХ ст., в основному через значний приріст єврейського люду у сусідніх землях.

Економічні труднощі сприяли напруженню у відносинах між корінними русинами. мадьярами і євреями. Для того щоб зберегти свою власність євреї мадьяризували свої імена. Батько давав сину прізище відмінне від власного; наприклад, Вольф на мадьярський манер писався  Форкашем або по чеські Влчек. Євреї мали уніфіковані форми перекладу імен, змінюючи Евраїм на Фішел, або Зеві на Герш чи Герман. Коли єврей стикався з такими іменами, він одразу розумів його трансформацію, в той час, коли всі інші вважали ці імена різними. Взагалі ж такі варіації  імен створювали і труднощі для митарів й чиновників. Зовсім не було русинських імен…

Євреї  впровадили  також феномен “підставної особи”. Це була практика передачі власності за дорученням “партнерам” або “фіктивним власникам” свого єврейського добра- нерухомості або й цілого обійстя. Однак на практиці єврей продовжував управляти своєю власністю чи підприємством, виплачуючи  якусь фіксовану платню підставній особі. Таким чином законне прикриття було забезпечене…

Євреї реєструвалися під різними іменами щоби полегшити одержання дозволу на проживання і на роботу. Але найчастіше всього, щоб уникнути військової повинності. Наприклад, єврей Вольф Штерн міг зареєструватися як Вільгельм Штерн чи Феркаш штерн; влада тільки з часом виявляла, що всі ці імена належать одному рекруту. Більшість  євреїв намагались уникнути військової служби, бо вважали її пустою тратою часу в чужій спільноті. До того ж для єврея необхідно було дотримуватися заповідей, особливо заповідь суботи і кашрут.

Була й інша змога уникнути  військової повинності. Ключову роль грали лікарі, які за визначену плату видавали “жовтий білет”. Другою формою ухиляння від служби була підміна  рекрута іншим юнаком, або  з”являлись не на той рекрутський пункт, у якому були зареєстровані чи використовували документи осіб, звільнених з війська… Лише під час Першої світової війни контроль за рекрутством посилився, а наприкінці війни влада пішла на те, щоби відправляти в армію всіх євреїв підряд.

Після закінчення воєнних років ,як і вся Прикарпатська Русь, євреї знаходились в жалюгідному стані. Працівники  Джойнта, одної із закордонних єврейських організацій, у своїх звітах акцентували на крайній бідності., малювали страшну шокуючу картину вбогості і голоду. Прибувши в Ужгород вони були вражені стражданням людей на вулиці. Репортеру сказали, найстрашніша ситуація в гірських поселеннях на Верховині. Коли він прибув у Нижні Верецькі, то переконався що почуте чиста правда. Ніхто з місцевих жителів ніколи не чули про спідню білизну, лише декілька євреїв носили щось подібне; 95 відсотків населення ходили практично босими. Навіть кукурудзяний хліб був великим дефіцитом. Хижі розвалювались, стіни були підперті дрючками. До десяти душ могли тулитися в цих розвалюхах.Зазвичай сім”я складалася з батьків і шестеро дітей. І чим бідніша була сім”я тим більша вона була…

Коли запалала Друга світова війна єврейські юнаки служили в мадьярській армії, як і всі інші молоді мешканці Карпатського краю. Восени 1939 року мадьярські євреї були задіяні на військових роботах і не носили зброї, хоча одержували звання і служили лікарями та при штабах. Наприкінці сорокового року умови служби значно погіршились. Солдати-євреї повинні були ходити в цивільному з жовтими знаками на рукавах.У 1942 році відбувся масовий призив євреїв віком від 18 до 60 років. Деякі солдати дезертирували і з”єднались зі своїми сім”ями після “переселення”, інші потрапили в ” трудзагони”, дехто намагався сховатися в горах.

У 1943 році хід війни круто змінився. Розгром мадьярських експедиційних військ став роковим ударом для угорських лідерів, влада почала шукати контактів з союзниками. Відношення правлячих кругів Угорщини до євреїв почали непокоїти Берлін, який боявся будь-якого заколоту в тилу.

Німці почали анексію мадьярської території. 19 березня 1944 року німецькі війська без єдиного пострілу зайняли союзницьку Угорщину. Гітлер пояснював Хорті, що йому необхідно декілька сот тисяч євреїв.

20-23 березня загони СС прибули на вантажівках у міста і села Прикарпаття, забираючи всі громадські приміщення і єврейські обійстя разом з їх мешканцями  Німецьке вторгнення на Підкарпатську Русь застало євреїв зненацька…

Вони чекали визволення Радянською Армією і зовсім не передбачали вірогідності такої страшної своєї долі…