Останнім часом у районних центрах суттєво дорожчають квартири, тоді як в обласних центрах ціни на квадратні житлові метри поволі сунуться вниз. Пояснюється ця “сільська тенденція” доволі просто: до містечок утікають із навколишніх сіл, де життя зробилося нестерпним.

Давно відомо, щоб стерти національну самосвідомість, треба знищити село. Адже саме село посідає значуще місце і в свідомості українців і в історії української держави. Переважна більшість наших співвітчизників, в другому чи третьому коліні сільські вихідці. Село завжди було головною цитаделлю нашої національності самобутності, головним бастіоном захисту української мови, воно й досі береже народні звичаї і традиції.

Спостерігаючи за публікаціями в українських ЗМІ поневолі переконуєшся:  після намірів переписати  історію  на втіху північному сусідові та після спроби ухвалення закону про мови взялася й за це.

Уже зараз з настанням тепла, чимало селян покидає свої домівки, виїжджаючи на заробітки до столиці, а то й в Росію. Відсутність роботи вдома змушує людей перебиратись до міст. Труднощі зі збутом їхньої продукції та стрімке зростання її собівартості , скоріше всього значно активізують цей процес розвалу села.

Крім цього, реформа охорони здоров”я доводить селян до панічного стану. У невеликих селах лікарні вже не буде. Вчасно доставляти селянина  до окружної лікарні повинна буде служба “швидкої допомоги”. Яка це “швидка” служба селяни не раз переконались на своєму гіркому досвіді.Селян прирікають добиратись до лікарень самотужки – до 100 км. в обидва боки. Напевно влада розраховує на поновлення інституту місцевих знахарів-універсалів.

І нарешті, піком цинізму стала ініціатива реєструвати дітей, тільки народжених в пологових будинках. Прослідкуйте логіку дій влади- лікарні нема, відповідно і пологовий будинок відсутній… Отже невдовзі нас чекають діти “без роду і племені”-без жодних документів, а це значить їх не враховуватимуть під час переписів, не братимуть до садиків та шкіл. Офіційно вони не будуть існувати. Ось така вимальовується картина, із сюжетом західних фантастичних трилерів, яка дуже скоро стане сумною реальністю.

Сільські вчителі вже “жирують” на реформі імені міністра освіти Дмітра Табачніка. Скоріше всього маленькі школи в селах щезнуть. А у великих селах, життя вчителя далеко від міського. Його будні- це зима, коли температура в класі не набагато вища від вуличної.

Але навряд чи скоро настане хоч якесь поліпшення. Мабуть поки що ні- кому не потрібні сильні та здорові громадяни, постачальником яких є село. Звісно піклуватися про нього є сенс, коли бажаєш розвинути країну, але якщо на меті всіх цих заходів- придушення й знищення села як джерела українства, то все робиться правильно, продумано й логічно…