«Днями я відвозив свого брата Віктора в Ужгородську лікарню, — розповів редакції працівник Міжгірської автошколи Сергій Солодовник. — Брат хворий, має приймати дорогі уколи, на які зібрав і позичив 11 тисяч гривень.Для нас це дуже серйозна сума. У с. Нижні Ворота ми зупинилися на узбіччі біля джерела зі святим образом, щоб Віктор прийняв таблетки, після чого рушили далі. Через півгодини, вже біля Сваляви, брат спохопився, що забув біля джерела барсетку з таблетками й грошима.

Повертатися назад і шукати її не було сенсу, адже в цьому місці зупиняється чимало водіїв і пасажирів, щоб попити води й помолитися, там завжди багатолюдно. Брат згадав, що в барсетці залишився і його мобільник, тож вирішили зателефонувати навмання, будучи впевненими, що SIM-картку давно викинули. Але трубку підняли. Це виявилися семеро МНСників із Міжгірського районного відділу, які їхали до Ужгорода здавати звіти. Через півгодини вони наздогнали нас і все повернули. Як з’ясувалося, коли хлопці побачили барсетку, від джерела якраз від’їжджав якийсь мікроавтобус. Вони наздогнали його, але водій чесно сказав, що забуті гроші не його. Тоді МНСники вирішили повернути барсетку господареві через когось із адресної книги мобільника. Просто не встигли, бо ми самі подзвонили».

Цей випадок доводить, що серед нас є ще чимало людей, для яких порядність і взаємодопомога — не порожній звук. Спасибі їм за це!