Погода для народа
http://www.gismeteo.ua/city/busy/?city=12035 
http://httpsamsomuchb.blog.net.ua/wp-admin/ - управління
Український гідрометеорологічний центр
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та
у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Навіває людям думи благородні,
Промовляє палко до людських сердець:
Бережіть свій рідний Воловець!
Стоїть Хрест Господній на горі високій,
В нім надія наша на радість і спокій, –
То Господь взиває до наших сердець :
Полюбіть свій рідний Воловець!
Полюбімо в нім не суєтне, а сутність!
Ми зазнали горя! – вірмо у майбутність,
І по вірі й праці нам воздасть Творець,
Поблагословивши Воловець!
І спасенний дар Його благословення
Хай нас піднесе над лиха сьогодення,
І постане з наших добрих устремлінь
Воловець щасливих поколінь!
Тож і нині й завжди хай благословиться
Наша верховинська маленька столиця,
В царстві гір – веселий людський острівець,
Дорогий наш, любий Воловець!
ВОЛОВЕЦЬ ПЕРЕХОДИВ ВІД ОДНОГО ВЛАСНИКА ДО ІНШОГО.
За свою більше,як півтисячолітню історію Воловець з околицями переходив від одного власника до другого.
В 1433 р.він вперше згадується,як слов янське поселення,що було власністю феодалів Піреньї і Білкеїв.
На початку 17 ст.Воловець був включений в Мукачівську домінію і в 1628р.начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував поселення Олексі Шимону,який зобов язався заселити
Воловецькі землі своїми кріпаками,в зв язку з тим,що пісні,бідні землі родили тільки овес,через,те були малозаселені.В 1649 р.в поселені проживало декілька десятків сімей,які займались скотарством,
в їхньому господарстві було 12 коней,100 корів і волів,244 овець,58 свиней.Кріпаки віддавали феодалам дев ятину від злиденних врожаїв , десятину від скотарства і відбували 2 дні барщини в тиждень.
В 1657р.польські війська відомстили Дердью Ракоці,за те,що він уклав союз з Богданом Хмельницьким-розорили і спустошилиВоловець.
В 1728 р. Воловець відійшов до Мукачівсько-Чинадіівської домінії і став власністю графа Карла Шенборна.Згідно урбарію 1773р. село нараховувало 38 кріпаків І 10 желерів /безземельні/.
В 19ст. Воловець був відносно крупним верховинським селом.
В 1760 р. в ньому проживало 600 чоловік,що жили в страшній бідності в малесеньких хижах по 10-15 чоловік.В основному це були наймити Шенборна.
В 1872 р.на околиці села італійські промисловці почали будувати залізничну дорогу,а в 1906 р.мадьярська фірма встановила парову лісопилку,на якій працювало 25 чоловік з 1280 людей,що проживалив селі.Основний загал жив в дерев яних хижах вкритих шинглями
/широкими дранкою/,але й були 24 кам яних і один триповерховий будинки.Великий будинок був власністю багатія Грінберга.
Як на той час в селі проживали досить грамотні люди,третина, яких вміла читати і писати.
В квітні 1919р.Воловець був окупований військами буржуазної Чехії.Життя стало ще тяжчим.
В 1914р. на коротенький час російські війська заволоділи селом.Більше,як 200 мешканців пішли добровольцями з військом.
В 1919 р.коли у Венгрії переміг соціалістичний заколот,у Воловці теж проголосили Радянську владу,яка проіснувала трошки більше місяця.В квітні місяці цьогож року Воловець був вдруге окупований чехами.
В 1938р.у Воловці проживало 2350 жителів,продовжувала існувати початкова школа,в якій навчалося 120 дітей,яких навчали 7 вчителів.
В березні 1939р.у Воловець вкотре увійшли війська хортистської Венгрії.
У вересні 1939 р.жителі селища зустрічали червоноармійців Червоної Армії.
Під час 2 Світової війни 9 жовтня 1944р бійці 351 срілецької дивізії визволили село.
В 1946 р.почав діяти медпункт,а через рік лікарня на 40 ліжок, в якій працювали 12 лікарів.,а за два роки до цього поновила свою роботу початкова школа і на її базі відкрилася середня.В 1950р.21 вчитель навчали 320 учнів.
В 1958 р. почав працювати соко-винний завод.
В 1963р. на базі лісопереробного завду був створений Воловецький лісокомбінат.
Через десять років /1973р/ вступив в дію Воловецький завод ’Електрон.’
З 1991р. Воловець, як і вся Україна перейшов на слідуючу стадію розвитку.
Детально про селище Воловець
Воловець (рос. Воловец, угорською: Volóc) — районний центр Воловецького району Закарпатської області Україні. Населення складає 5178 осіб.
Воловець - селище міського типу, що знаходиться в високогір’ї Українських Карпат, на південь від водороздільного хребта, та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика у підніжжі вершин Темнатик та Плай, на висоті біля 500 м над рівнем моря. Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11 км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародний автобан М17(Брест(фр.)-Київ).
Відстань від Воловця до обласного центру (Ужгород) 115 км. Відстань до Львова 190 км. Відстань до Києва 750 км.
Телефонний код = 3136, Поштовий індекс = 89100
Історія
Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого ,а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію . У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону . В дарчій грамоті, підтвердженій в 1628 році , вказувалося, що новий хазяїн зобов”язаний поселити тут своїх кріпаків.
Y 1645 році трансільванський князь Дердь ІІ Ракоці , який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь , приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим , в ньому проживало кілька десятків сімей . Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку ХVI ст. селяни були повністю закріпачені.Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя . Багато сіл, в тому числі і Воловець були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703- 1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна . Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію. Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів . У 1761- 1762 рр. 33 жителі Воловця знаходилися в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян , в якому прийняли участь і жителі села . В результіті революції 1848-1849 рр. кріпосне право відмінили.
Y другій половині XIX ст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 1870 році в ньому проживало 600 чоловік . У 30-ті роки ХІХ ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці .
На початку ХХ ст. Був збудований лісопильний завод, на якому працювало 25-30 чоловік. У 1906 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці парову лісопилку . яка виготовляла будматеріали. В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в т. ч. 839 українців , 253 німців, 177 угорців , 3 словаки, 1 румун , 11 євреїв ; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам’яних та 174 дерев’яних. Трьохповерховий будинок належав багатому Грімбергу . У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад –– державна початкова школа . У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати . У 1944 році почала функціонувати початкова школа , а в 1945 році на її базі – середня. Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби , які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів , які підтверджують існування тут поселення у кін. ІІ тис. до н.е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах.
смт Воловець Основні дані Відстань Селищна влада
  |
|
| Воловець на карті Воловецького району | |
| Країна |  Україна |
| Область/АРК | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Воловецький район |
| Рада | Воловецька селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 2121555100 |
| Офіційний сайт: | — |
| Засноване | 1433 |
| Статус | із 1957 року |
| Площа | 6,67 км² |
| Населення | 5178 осіб (2004) |
| Густота | 775,850 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89100 |
| Телефонний код | +380 3136 |
| Географічні координати |  48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.711111° пн. ш. 23.188333° сх. д. (G)Координати: 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д. / 48.711111° пн. ш. 23.188333° сх. д. (G)48.711111, 23.188333 |
| Висота над рівнем моря | 492 м |
| Водойма | Вича (притока Латориці) та Волівчик |
| Найближча залізнична станція: | Воловець |
| Адреса | 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт.Воловець, вул.Пушкіна,7 |
Воловець взимку
Воловець, гора Темнатик
Карта
Волове́ць (рос. Воловец, угорською: Volóc, біл. Валавец (Vałaviec)) — селище міського типу, районний центр Воловецького району Закарпатської області України. Воловець знаходиться в високогір’ї Українських Карпат, на південь від водороздільного хребта, та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика у підніжжі вершин Темнатик та Плай, на висоті біля 500 м над рівнем моря. Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11 км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародна траса М17 (Брест (Франція)-Київ). Відстань до обласного центру (Ужгород) 115 км, до Львова 190 км, до Києва 750 км.
Зміст[сховати] |
//
[ред.] Населення
У 1870 році в Воловці проживало 600 чоловік, В 1900 році в селі проживали 1284 осіб, в т. ч. 839 українців , 253 німців, 177 угорців , 3 словаки, 1 румун , 11 євреїв . В 2004 році проживало 5178 осіб.
[ред.] Історія
Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів , які підтверджують існування тут поселення у кін. ІІ тис. до н.е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах.
Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого ,а на початку XVII ст. його включили в Мукачівську домінію . У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону . В дарчій грамоті, підтвердженій в 1628 році, вказувалося, що новий хазяїн зобов’язаний поселити тут своїх кріпаків.
Y 1645 році трансільванський князь Дердь ІІ Ракоці , який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим , в ньому проживало кілька десятків сімей . Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVI ст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця . Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, в тому числі і Воловець були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703- 1711 рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію.
Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів . У 1761- 1762 рр. 33 жителі Воловця знаходилися в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян , в якому прийняли участь і жителі села. В результіті революції 1848-1849 рр. кріпосне право відмінили.
Y другій половині XIX ст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 30-ті роки ХІХ ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці.
На початку ХХ ст. Був збудований лісопильний завод, на якому працювало 25-30 чоловік. У 1906 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці парову лісопилку яка виготовляла будматеріали. В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в т. ч. 839 українців , 253 німців, 177 угорців , 3 словаки, 1 румун , 11 євреїв ; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам’яних та 174 дерев’яних. Трьохповерховий будинок належав багатому Грімбергу . У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад – державна початкова школа. У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати. У 1944 році почала функціонувати початкова школа , а в 1945 році на її базі – середня.
