червня 24, 2010Загальне., Люди, Поради

ЛІТО. ГРИБИ. НЕБЕЗПЕКА?

Ліси Воловеччини багаті на гриби. Всіх їх не перерахувати. Цей делікатес – смачний і корисний харчовий продукт. Вони багаті на білки, мінеральні солі, містять вітаміни групи В, РР, D. Крім того, збір грибів надає людям велике задоволення. Але це задоволення може обернутися бідою. Майже щороку лікарі реєструють отруєння грибами, іноді це закінчується трагічно.

Усі гриби розподіляються на три групи: їстівні гриби – білі, підберезовики, підосиновики, маслюки, маховики (бабки), лисички, опеньки, шампіньйони (печериці) та ін. Отруйні гриби – ті, що не можна вживати в жодному разі – бліда поганка, різноманітні мухомори, несправжні опеньки та лисички, жовчний гриб. Іноді отруйні гриби схожі на їстівні, мають приємний вигляд і запах, їх буває нелегко відрізнити. До третьої групи належать гриби, які можна споживати тільки після кулінарної обробки (відварювання з обов’язковим зливанням відвару або вимочуванням з частою зміною води та ін.). До цієї групи належать сморчки, свинушки, грузді та ін. Особливо небезпечна бліда поганка, яку збирають замість шампіньйонів або сироїжок. Вона настільки отруйна, що навіть маленька частка її може спричинити смерть. Деякі види грибів (сморчки, сироїжки, строчки) характеризуються тим, що вони при одній погоді – отруйні, а при зміні погоди можуть бути їстівними. Ознаки отруєння виявляються через 1-3 години після вживання грибів. При отруєнні блідою поганкою – через 12-24 години, але вони більш важкі. Можливість отруєння грибами у дітей значно вища, ніж у дорослих. Діти часто не знають грибів й збирають все, що знаходять, а іноді куштують сирі гриби. Гриби, які ви принесли додому, в той самий день необхідно посортувати, ретельно переглянути, всі перезрілі та сумнівні – викинути. Гриби, забруднені землею, ретельно помити. У деяких грибів (маслюків) треба зняти зі шляпки плівку.

Коли збираєте гриби (навіть коли знаєте і маєте досвід), дотримуйтесь основних правил:

• не збирайте гриби, не знаючи їхніх характерних розпізнавальних ознак;

• не збирайте гриби в екологічно забруднених місцях;

• не збирайте старі, перезрілі і пошкоджені гриби;

• не куштуйте сирі гриби з метою визначення їх смаку;

• не купуйте дикорослі гриби;

• не консервуйте гриби в герметично закритих банках;

• не дозволяйте дітям збирати і споживати гриби;

• не довіряйте народним методам щодо визначення отруйності грибів;

• при підозрі отруєння грибами негайно викликайте швидку допомогу.

червня 21, 2010Влада і політика., Люди, Новини

Коментар Віктора Щадея після допиту в міліції

Як стало відомо порталу Мукачево.нет, сьогодні вранці Віктора Щадея, редактора газети «Місцевий час», близької до Закарпатського осередку БЮТ було викликано в Ужгородський міськвідділі міліції по справі 5-річної давності.

Ексклюзив: Коментар Віктора Щадея після допиту в міліції

Буквально 20 хвилин тому Щадей вийшов на зв‘язок і зміг дати коментар порталу “Мукачево.нет” стосовно поновлення кримінальної справи.

“Я взагалі не підозрював, що справа до цього часу відкрита, – прокоментував Щадей, – протягом цих  5 років не проводилося жодних слідчих дій по справі, а тепер правоохоронці зненацька викликали мене на допит”.

За словами головного редактора “Місцевого часу”, питання, які сьогодні задавали правоохорнці нічим не відрізнялися від заданих 5 років тому.

«Я не знаю чого вони хотіли добитися цим, скоріш за все це форма психологічного тиску не тільки на мене, а й на тих людей, які 5 років тому зайняли чітку позицію. Цим допитом вони намагаються посіяти страх»,- підсумував Щадей.

червня 20, 2010Відносини, Люди, Новини, Релігія

i_3.jpgДух Божої благодаті витав над Свято-Вознесенською церквою під час Зелених Свят/ на Трійцю/ уjesch.gifВоловці. Православна громада майже після півтора річного ремонту, чекала освячення нових розписів храму, нової престольної позолоченої ризи,внутрішньої і зовнішньої реставраціїї храму. Не так давно затісна для громади церква, збільшилась просторово не лише за рахунок єргономічного переплануваня а й заміною лавиць на менші за конструкцією. Раціональної реставрації зазнали хори,облаштовано дяківський крилос.
І що саме -над витонченим інтер»єром возносяться лики святих із біблійних образів, з реперодукцій чудотоворних ікон.Ошатна церква,оновлення якої тривало за рахунок і стараннями громади,з нагоди зелених свят прикрасилися ще й гілочками липи.
Урочистою була зустріч преосвященого владики,єпископа Мукачівського й Ужгородсь- кого Феодора,який прибув у супроводі почту.Тісним людським коридором , доріжкою з квітів,прямував владика до спеціального підвищення в центрі церковної зали, щоб звідти здійснити канонічний обряд облечення. Настоятель Воловецького храму отець Роман подає митру й інші атрибути владичого сану,й сановник у лункій тиші читає богонатхнені молитви на освячення нового церковного розпису й позолоченої ризи,всієї оновленої церкви,просячи в Бога-Отця благословити і освятити все і вся й подати благодать храм  і його прихожанам.І під задоволений і втішний гул учасників торжества щедро скроплює оновлений храм.Після величної божественної Літургії,яку владика провів спільно з прибулими з ним священнослужителями, та з духовними отцями православних громад Воловеччини.
Високий сановник відзначив старання церковної громади у прикрашенні храму Божого,що є малесенькою часточкою Неба і Царства Божого,домом Божим на землі. Закцентував увагу присутніх на довершеному зовнішньому і внутрішньому опорядженні храму,усталеному порядку та чистоту,воздав хвалу таланту іконописця Миколи Васильовича Мацура,подяку –старанності пастви,яку цілеспрямовано веде Божими стежками добрий пастор-Роман Глюдзик.Дякуючи душпастирям і всім вірникам за Святий світлий день у серці Верховини,владика Феодор відзначив усіх,хто постарався в оновленні храму.За ревну службу Церкві Христовій настоятелю храму,протоієрею доброму пастору вручено високі нагороди:Хрест з прикрасами і грамоту митрополита Київського і всієї України Володимира.Такі ж грамоти і медалі рівноапостольного Святого князя Володимира удостоїлися голова церковної ради та художник-іконописець.
Отець Роман наприкінці Божественної Літургії щиро подякував преосвященному владиці Феодору за піклування про духовний розвиток православних приходів Воловеччини,за окрасу своєю присутністю,за глибину молитов і проповіді велелюдного і величного торжества Свято-Вознесенського храму.

червня 20, 2010Віра, Люди, Скандали

19.11.2008 (14:37)

 

Бунт у селі Верб’яж Воловецького району Закарпатської області. Місцеві парафіяни відстоюють свого настоятеля храму священика Василя Кондрича, якого звинувачують у фарисействі та сексуальних домаганнях.

Робочий день священика розпочинається з молитви на устах. Він щодня долає пішки кілька кілометрів, аби встигнути на службу та зустрітися з вірянами. Так було останні для нього 13-ть років, допоки у двері не постукало лихо.
Майже півроку настоятеля храму Божого у селі Верб”яж в буквальному сенсі слова – тероризують. Він же не тримає зла на тих, хто умисне роздмухує релігійний конфлікт. 5-ро
прихожан не змирилися з рішенням парафіяльної ради щодо їх виключення з церковної двадцятки. Це лягло в основу майже піврічного конфлкіту.
Настоятель храму у селі Верб’яж Воловецького району отець Василь Кондрич каже, що його
односелець пан Кробинець, що раніше був головою „двадцятки” йому став погрожувати фізичною розправою. Це підтверджують і парафіяни. Мовляв Кробинець в селі, часто напідпитку каже, „що вб”є попа з карабіна”. На ці погрози настоятель храму теж зреагував. Він звернувся із позовною заявою до Воловецького РВ УМВС.
Винуватців релігійного заколоту люди звинуватили у фарисействі, розлючений натовп готовий був вчинити самосуд. Під викрикування „геть Іуду” їх відправили з тамтешньої Димитрівської церкви. Священик Василь Кондрич розповідає, що зла на цих людей не тримає. Він просить лише Бога напоумити грішників, просить, аби останні схаменулися, бо ними заполонив „нечисти дух” і вони втратили страх Господній.
Очікувальну позицію зайняли керівники Ужгородської та Мукачівської єпархії. Його преосвященство єпископ Феодор поки що особисто не зустрівся з вірниками, натомість розкермувати ситуацію, направив свого секретаря його преподобіє отця Петра Мурника. У
інтерв”ю журналістам духівник зазначив, що нічого проти настоятеля Кондрича немає, що керівництво Ужгородської та Мукачівської єпархії його нікуди переводити не збирається.
В селі тим часом повзуть чутки, що настоятель церкви сесуально домагався якогось хлопця.
Рекція мусила бути на таку заявку і збоку отця Василя. Він звернувся до суду, де суд не довів вину святого отця, однак можливо таке рішення мирського суду не діє на духовенство. Слуга Божий каже, що такі закиди робляться умисне тими людьми котрих парафіяльна рада за погані вчинки
відлучила від церкви.
Сам пан Кробинець в добрих стосунках з благочинним Воловецького району отцем Оросом, а той в свою чергу хоче відібрати прихід і натомість отця Кондрича влаштувати на його прихід іншого слугу Божого…
Парафіяни тим часом теж не звалікають, вони відстоюють свого священика Василя Кондрича. За їх словами він багато зробив сваєю працею. Зумів побудувати кілька храмів на Воловеччині та кілька дзвіниць, зумів згуртувати паству, молитвою та Словом Божим.
Конфлікти на релігійному грунті, та ще за участі святих отців та вірян – особливо неприємна тема. Уникнути розголосу цього разу невдалося. Але є надія, що вище керівництво вивчить суть
розбрату і у селі Верб”яж прийде спокій.

червня 19, 2010Випадки, Доля, Загальне, Люди, Пригоди

image370.jpgВ минулому,2009 році, у Воловці було реконструйовано транспортну розв”язку, в народі так зване “кільце”. Діаметр цього “кільця” було розширено з 6-ти до 9-ти метрів,через що звужено транспортну полосу на 3-и метри.

Останнім часом часто доводиться чути нарікання автомобілістів,що “кільце” зробилося аварійнонебезпечним,через занадто крутий поворот. Багато хто пророкував, що рано чи пізно, на ньому будуть аварії. Так і трапилось 19.06.2010р. Дві іномарки не розібравшись в ситуації,хто з них головний. Водії “К” і “Ч” не пропустили один одного ,зіткнулися на транспортній розв”язці, після чого автомобіль підприємця -лісника залишився без передка, а інший автомобіл,мабуть теж  підприємця “К”, пролетівши 30м, завис на деревах над урвищем річки Вича.

image368.jpgАвтомобіль ремонту не підлягає.

Дякуючи Богу, на цей раз обійшлоя без жертв.

червня 18, 2010Загальне, Люди

Мабуть для кожного рано чи пізно, але обов”язково настає та мить,коли приходить переосмислення свого життя. Переконуєшся в тому, що не можна нам, нашим людям поблажок робити, а то вони нині до церкви ходять тільки по великих празниках. Кожен міркує собі:-”Для чого спішити, якщо покаятися ніколи не пізно?” Приходить старість відступати нікуди, тому й удають із себе віруючих. Демократія. В людей з”явилася свобода вибору власного життєвого духовного шляху.Та  мене  “невіруючого”, бентежить інше. Церков набудовано багато, кількість  віруючих невпинно росте, але люди чомусь кращими не стають.Чинять зло і не бояться ні Бога ні Сатани, бо ж в “чистилище” попадемо і так після смерті. Людина натхненно вірить в казочку про прощення гріхів. Але тоді логіка підсказує, що якщо на світі так багато релігій, то як можна стверджувати, що “віру в Бога” придумав сам Бог.Тоді ж чому Він суперечить сам собі- аж надто по різному називаючи і трактуючи себе? А якщо “віру” придумали все таки люди, то знову ж та логіка припускає, що вони обов”язково щось прикрасили і прибрехали, адже в житті вже так повелося, що людям притаманна така риса, як славословити на честь політиків, естрадних зірок чи навіть горілки або пива. То чому не возвеличити і підсолодити самому Всевишньому.І недаром поширена в народі ілюзія: брати від життя все, яка врешті решт зводиться до одного-дати волю своїм ницим жаданням і побудувати своє щастя за рахунок інших. Мабуть не один і не одна тішать себе думкою: от нагуляємось доки молоді, життя дається тільки один раз, а любов -сила велика непереборна. Та й дарують серцю волю, люблять і не налюбляться. Минають роки, міняються коханки чи коханці. Аж дивись власні діти вже загуляли,взяли з нас приклад, виправдовуючи таким  же чином тепер вже свої   безвідповідальні вчинки. Отак шановні, шановні ми з Вами мислимо. Там де нас влаштовує, чинимо по божому, а де ні-по своєму. З роками більшість з нас вважає, що моє життя належить тільки мені, тому і живу, як хочу- для себе і тільки для себе. П”ю, гуляю і все сточую і сточую до хати. Все життя пішло на те щоб розжитися.І про дітей не забував, вони в мене всім забезпечені, вивчені і живуть не бідно- в достатку. А от турбує чомусь думка, чи не трапиться бува такого, як у більшості постарілих : цілими тижнями жодна жива душа не загляне у твої хороми з євроремонтом? Старався та не навчив жити своїх дітей. Гроші є, їжі вдосталь, а от радості нема, бо навіть для внуків ти відсталий селюк.І можеш жалітись тільки на себе, бо навчив сам їх лицемірити во ім”я  достатку і заробляння грошей, тому й зараз слухаю, що у них то часу нема, то клопоту і свого вистачає.Ось так нам повертається та свобода і демократія, які сповідували своїм дітям. І сто разів переконуєшся, що брешуть люди: достатньо посадити дерево, побудувати хату і народити дитину. Правильно дитину виховати- ось основне досягнення.І тоді, коли вже онуки будуть жити за твоїми принципами, то тоді ти життя прожив не марно. Прожив, реально подбавши про майбутнє своїх нащадків, про живучість свого роду. А так сидимо усі по норах і чекаємо манни небесної. Тішимось, що бомби не падають, стіл від наїдків гнеться, знаходимо безліч відмовок для себе, будуємо свої хати обов”язково скраю. І можливо поступаємо мудро, бо життя дається тільки один раз.

червня 18, 2010Люди, Область, Скандали

Закарпатский доктор Хаус | дітидоктор хаус

1216821213.jpgВ нашей  пятиэтажке у молодой соседки умер
ребенок… В ней…в животе, внутриутробная смерть-так называет это
медицына. Говорят, что он умер бы, даже не родившись,и она это знала ,
но надеялась на чудо,но его не произошло, ребенок имел несовместимые с
жизнью паталогии.Говорят надежда умирает последней и она ,посетив
женскую консультацию, где врач не увидел никаких изменений и заверил,что
ребенок жив,воспрянула духом,хотя самочуствие, очущенния страшной
тяжести в животе подсказывали,что что-то не так.А тут как раз выпала
масса выходных в связи с майскими праздниками Переждав  4 дня бесконечно
длинных выходных,с верой в лучшее,  она решила пройти УЗИ в областном
роддоме.И там врач сообщает ей страшную весть…Ее плачущую,убитую горем с
мертвым ребенком в животе заставляют идти в женскую консультацию…за
направлением в роддом,ибо без такого направления врачи роддома не имеют
основания положить ее в больницу!Принесла направление,но этого оказалось
мало.Ей намекнули,что пребывание в роддоме не бесплатное.А так как у
нее в животе мертвый ребенок,то назвали сумму все же несколько
меньшую.Но наверное такая досадная “мелочь”,как мертвый ребенок в
утробе,мешал ей догадаться,что от нее хотят. Ее еще шесть дней
“щупали,проводили пальпацию живота и постоянно измеряли
температуру.Ждали,когда же женщина догадается о выполнении такого
понятного намека…И только после того,как ее старшая родная сестра пошла к
главврачу,нашей соседке поставили капельницу и стали вызывать
искусственные роды. Страшно?!
Наш закарпатский доктор”Хаус” вызывает искуственные роды, в то
время,когда мировая медицина гласит,что в случае внутриутробной гибели
плода-в кратчайшие сроки проводится кесарево сечение . Соседка мучилась 5
часов. Родила девочку весом 1500 грамм. Мертвую. Уже потом на следующий
день ей медсестры шепнули, что ребенок уже начал разлагаться.
Не знаю, как во всех больницах Европы выдают бахилы и прочее. Лучше
вообще не говорить,чтоб нам не стали в очередной раз рассказывать о
тяжелой судьбе нашей медицины. Но никак не дает покоя вот такой
вопрос-есть ли в Европе такая страна,где роженицам выдают следующую
анотацію?
Що необхідно-

  • Для матері;комплект чистої постільної білизни,довгу
    футболку,піжаму чи нічну сорочку,змінне взуття,речі для особистої
    гігієни,упаковку гігієнічних прокладок,рідке мило,паперові
    рушники,паспорт,обмінні картки,воду для пиття,легку їжу і обов”язково
    гроші.

Для партнера;Чистий домашній одяг,змінне взуття і
гр…/затерто/

червня 18, 2010Відносини, Люди, школа

Кухонний комбайн вчительці від четвертокласників на випускний.

27.05.10 17:59 | учитель

index_7.jpgВідзвенів останній дзвіночок по всіх українських школах. Самий веселий із дзвіночків всього навчального року,та не зовсім приємний для батьків гірської забутої Богом і людьми
Воловеччини. На мою електронну адресу надійшло повідомлення слідуючого змісту- “…Я мама одиначка.
Живемо дуже скромно, перебиваємося з хліба на воду від зарплати до зарплати. Моя донечка закінчила четвертий клас
Воловецької школи. Всупереч розпорядженням і рекомендаціям Міністерства освіти, в нас у класі, невідомо
на яких підставах “збирали” на подарунок вчительці по 50 гривень з кожного учня /купили кухонний комбайн за 1100гривень/, 20 гривень на квіти і 70 гривень на ресторан, бо ж діти закінчили початкову
школу і треба “достойно” відсвяткувати “випускний” і подякувати вчительці, бо на слідуючий рік вчитиме не одна вчителька.”

червня 16, 2010Відносини, Люди, Скандали

 


Історія одних пологів

Автор: Володимир МАРТИН (Ужгород)

Покликання медиків — лікувати й рятувати людські життя. Але іноді, на жаль, трапляється й навпаки. Щастя народження первістка для молодої сім’ї Салтикових із Воловецького району (Закарпаття) обернулося трагедією — через кілька днів після народження дитина померла. Батьки впевнені, що сталося це через грубу недбалість завідувача акушерсько-гінекологічного відділення, котрий під час складних пологів буквально скрутив немовляті голівку, а тепер списує свою провину на обставини, що склалися…

«Ми з чоловіком уже третій рік працюємо в Чехії, — розповідає Уляна Салтикова із с. Абранка Воловецького району. — Робота офіційна, є всі документи, в тому числі медичне страхування. Коли влітку 2008 року завагітніла, стала на облік у місцевому пологовому відділенні — у м. Тішнов, що неподалік Брно. Регулярно відвідувала лікаря, здавала аналізи, адже це була моя перша вагітність. Мені тридцять років, тому дуже переживала, але лікар завжди заспокоював: «Усе добре — здорова мама, буде здорова й дитина». Спочатку планувала народжувати в Чехії. Коли настав час, лікар виписав довідку, мені виплатили декретні. Але потім ми з чоловіком вирішили — якщо все одно не можу працювати, краще поїхати додому й народжувати там. Я повернулася в рідне село наприкінці грудня 2008 р. й відразу після новорічних свят стала на облік у пологовому відділенні Воловецької райлікарні. Гінеколог у районі тільки один — Михайло Лопіт, отже, вибору не було. Лікар покрутив у руках мою чеську картку, повернув її і завів іншу. Я ходила до нього на консультації спочатку раз на місяць, потім трохи частіше.

12 травня, відчувши наближення пологів, попросила чоловіка відвезти мене до лікарні. М.Лопіт сказав: «Я не маю часу тебе приймати, приходь завтра». Ми приїхали 13 травня. Після огляду лікар повідомив, що народжуватиму після обіду або ввечері, і розпорядився помістити мене в палату. Того дня почалися перейми, але слабкі. В очікуванні минула ніч і перша половина 14 числа, а після обіду відійшли води й почалися сильні перейми. Побачивши це, М.Лопіт наказав: «Зачинись у палаті й сиди там». Перейми посилювалися, біль ставав дедалі сильнішим, а до мене ніхто не підходив. Я відчувала, як рухається дитина, і не знала, що робити — лежати чи сидіти, мені ніхто нічого не пояснив. Часом біль ставав таким сильним, що я хапалася за батарею або в нестямі крутилася в ліжку. Голосно кричала й кликала на допомогу, але ніхто не підходив. Коли біль ущухав, я телефонувала мамі й подрузі в Харків, питала, що робити. Подруга радила: «Лягай у ліжко, тужся й народжуй сама». Я намагалася, але нічого не виходило. Був тільки страшний біль, якого я ніколи доти не відчувала. М.Лопіт зайшов лише ввечері й сердито буркнув: «Ти думаєш, я прийматиму в тебе пологи? Я працював день і ніч, я дуже стомився», після чого зробив мені три уколи, дав попити якоїсь водички й пішов. Я трохи заспокоїлася й заснула. А вночі знову почалися перейми. Вони тривали недовго, але були дуже болісні. Я кричала на весь голос так, що збіглися всі медсестри. Але ніхто нічого не робив, нікого не викликав, просто стояли й дивилися. Лікар прийшов уранці 15 числа й поставив мені крапельницю. Я просила зробити мені кесарів розтин, бо води вже відійшли, а народити сама я не можу. Він відповів: «Добре» й розпорядився відвезти мене в передпологову палату. Там я пробула сама ще кілька годин. Біль накочувався хвилями, але ніхто не підходив полегшити його. Через відчинені двері я побачила М.Лопіта й попросила води. Чула, як він обурювався: «Що вона собі думає? Я іще й воду їй носитиму? Та хто вона така?!». За хвилину зайшла медсестра і, поставивши склянку води, почала вичитувати за те, що я насмілилася відволікати завідувача відділення. Я пояснювала, що не мала на увазі конкретно його, просто просила, щоб мені зробили кесарів розтин, бо не могла більше терпіти. Іноді я думала, що помираю. Лікар зайшов лише після обіду, сказав: «Тужся ще двадцять хвилин» і пішов. Я тужилася, але марно. Він повернувся через півгодини й наказав: «В операційну її». «Операційна зайнята», — відповів хтось. Тоді він почав робити мені щось схоже на масаж. Дитина не виходила, щось їй заважало. В лікаря тремтіли руки, він кричав на медсестер і по черзі прикладав до мене три вакуумні екстрактори, щоразу кажучи: «Вони не працюють». Нарешті схопив ножиці й став різати мене внизу. Далі я все бачила наче крізь пелену — багато крові, але болю вже не було. Відчула, як він із грубою силою витягнув з мене дитину, поклав на стіл і гукнув: «Реаніматора і дитячого лікаря сюди!». Дитячий лікар прийшла хвилин через п’ятнадцять. «Я на пошту ходила», — пояснила свою затримку і стала поправляти перед дзеркалом зачіску. На дитину навіть не подивилася. Нарешті мені зробили укол, і я провалилася в сон».

Чоловік і мама Уляни весь цей час були під пологовим відділенням. З того, як забігав стривожений персонал, вони зрозуміли, що сталося щось непередбачене. До немовляти з Мукачевого викликали реанімаційну бригаду, яка доставила його в обласну дитячу лікарню. Через три дні після виписки з пологового відділення туди поїхала й молода мама.

«Ще у Воловці мукачівські лікарі казали, що дитина в дуже важкому стані, шансів майже немає, — продовжує Уляна. — Я бачила, що в синочка неприродно зміщені ребра, по тілу пробігають судоми. На другий день, коли полегшення не настало, мама запросила в лікарню священика, і він похрестив дитину. Ми назвали сина Кирилком. Я чула, як лікарі говорили між собою: «Як він міг? У нас навіть 600-грамові діти виживають, а тут помирає такий хлопчик. Він же йому голівку відкрутив…»

Через чотири дні після народження дитина померла. Поховали її в рідному селі матері.

«Коли почався похорон, у двір залетів яскравий метелик, — розповідає Улянина мама Ганна Юріївна. — Він був великий, наче пташка, і дуже гарний. Метелик супроводжував процесію до самого кладовища — то сидів на хлопчикові, який ніс розп’яття, то перелітав на подушку до дитини. А коли труну закопали, сів Сергієві, батькові Кирила, спершу на руку, потім на плече, а далі піднявся вгору і зник. Посаджений Сергієм на могилці трояндовий кущ не переставав цвісти кілька місяців. А в Уляни почалася глибока депресія. Вона взяла з лікарні пелюшку, на якій у кювезі лежала дитина, весь час прикладала до обличчя й казала: «Вона так гарно пахне». Пелюшка справді майже два тижні тримала аромат, наче її в церкві окропили миррою. Дочка весь час лежала й повторювала: «Я піду за своїм синочком». Уляна з Сергієм так чекали цю дитинку… Я боялася, що втрачу і доньку, водила її до монахів, бо покладатися тепер залишалося тільки на Бога».

червня 16, 2010Влада і політика., Люди, Область

Закарпаття: Депутати Воловецької районної ради відправили у відставку свого голову

Закарпаття: Депутати Воловецької районної ради відправили у  відставку свого голову

Минулого четверга, 23 квітня, депутати Воловецької районної ради від­правили у відставку її голову Олександра Бирковича. “За” проголосували 33 депутати з 39 присутніх на сесії (усього в раді – 45 обранців). До того тривалий час депутати не могли провести сесію через непорозуміння з Олександ­ром Бирковичем. Намагання знайти ком­проміс успіху не мали. Коли обранцям урвався терпець, вони зібрали підписи й провели позачергову сесію під головуванням заступника голови ради. На ній і проголосували за відставку О. Бирковича.

А почалося все ще торік у грудні з сесії, де розглядалося питання про оголошену заступникові голови райради Василю Лакатошу догану. Депутати зауважили Олександру Бирковичу, що він не може виносити догану без узгодження з депутатським корпусом. 29 обранців проголосували за те, аби її скасувати. Голова спочатку погодився з цим за­уваженням, але згодом, очевидно, з кимось проконсультувавшись, так і не пристав на їхнє рішення.

17 березня депутати звернулися до голови районної ради із запитанням, чому він не виконав своїх функцій і не скасував догану. Один із обранців за­пропонував провести сесію в закритому режимі, оскільки присутній на за­сіданні брат голови райради, депутат обласної ради Віктор Биркович заважав проводити сесію. Регіонал Василь Фітас попросив поставити на голосування питання про проведення сесії в закритому режимі, однак Олександр Биркович відмовився, мотивувавши тим, що цього не передбачає ні регламент, ні за­кон. У відповідь той зацитував йому пункт, який це дозволяє, але голова ра­ди це проігнорував. Тоді 26 депутатів піднялися й вийшли до іншого залу. Сесія була зірвана через небажання голови ради поставити на голосування пропозицію депутата.

Про те, як розвивалися події далі, нам розповів голова Воловецької райдержадміністрації Михайло Реблян: “Через два тижні 16 депутатів звернулися до голови ради, аби він скликав сесію. На ній, крім скасування догани й деяких фінансових питань внутрішньої роботи ради, мали розглянути й тему фінансування районної газети, за­твердження програми “Турбота”, деяких інших питань, що мали бути вирішені ще в січні. Олександр Іванович видав розпорядження провести сесію 23 квітня. А вже 17 числа, напередодні Великодня, у привітальні листівки депутатам із нагоди свята вклав нове розпорядження – про скасування сесії. Депутатів це обурило”.

Михайло Реблян каже, що того ж самого дня, 17 квітня, було зібрано підписи 24 депутатів (хоча для проведення позачергової сесії достатньо 16). Депутати звернулися до заступника голови ради й представили підписане звер­нення. Сесія, відповідно до закону, була призначена на минулий четвер.

“Засідання пройшло спокійно, – розповідає Михайло Реблян. – Питання про відсторонення від посади Олександра Бирковича розглядалося другим у порядку денному, його обговорювали закрито, тому я не міг бути присутнім у цей час у залі. Проте згодом нам повідомили, що таємним голосуванням 33 депутати райради підтримали відставку Олександра Івановича з посади голови районної ради. Проти проголосувало п’ятеро депутатів, один бюлетень був зіпсований”.

Крім цього питання, депутати також вирішили й згадувані вище – фі­нансування районки, програми “Турбота” та ін. Після того засідання сесію закрили. Обрання нового голови ради не обговорювали. Виконувати обов’язки зобов’язали Василя Лакатоша.

Олександра Бирковича на сесії не було. Він повідомив через секретаря, що хворий. Його реакція на четвергові події поки що невідома. Цікаво, що за відставку голови ради проголосували депутати всіх фракцій, у тому числі й БЮТу. Тільки 5 депутатів фракції цього блоку не підтримали рішення – най­вірніші багнети, які підтримали Олександра Бирковича при обранні головою ради.

Наступного дня, у п’ятницю, в Ужгороді відбувалося засідання сесії обласної ради. На ньому депутат Віктор Биркович намагався пролобіювати звернення з приводу подій у Волівці. Однак колеги його ініціативи не підтримали. Коментуючи ситуацію, голова облдерж­адміністрації Олег Гаваші наголосив, що ця історія тягнеться не перший день, проблему вивчали відповідні комісії, тож не треба здіймати галасу.

“Хотів би нагадати, що свого часу ця районна рада двома третинами голосів звільнила з посади голову райдержадміністрації, – сказав губернатор. – І ніхто тоді не робив ніяких звернень. Раз депутати прийняли таке рі­ше­ння, то ми його виконали. Аналогічна ситуація була на Берегівщині, де депутати також зняли з посади голову адміністрації. Не перетворюймо все у чергове шоу. Треба вміти програвати. Якщо з тобою не хоче працювати депутатський корпус, треба вчасно піти.

На сесії, наскільки мені відомо, не був присутній ні голова районної адміністрації, ні представники області, депутати самі прийняли таке рішення. Усе – згідно з законом. А голова райради прагнув лиш того, аби сесія не відбулася. Якщо хтось має зауваження чи заперечення, слід подавати в суд. Ми з Михайлом Кічковським зустрічалися з ра­йонними депутатами, обговорювали це питання й запропонували прозвітуватися перед ними й голові райдержадмі­ністрації, і голові райради. Нехай депутати їх заслухають і проголосують. Ми в ці питання втручатися не будемо”.

Голова обласної ради підтвердив, що, оскільки виникають ситуації, де є невдоволені, на останньому засіданні координаційної ради вирішили делегувати розгляд таких оказій районним радам. “Обидва керівники є державними службовцями, – каже Михайло Кічковський. – Один найнятий пре­зиден­том, інший – громадою. Не можна допускати того, щоб на фоні, скажімо, особистої неприязні виникали скандали. І ми вирішили: якщо таке буде і в інших районах, проситимемо депутатів райрад зібратися, з’ясувати в чому проблема й надати свої пропозиції. Будь-яке рішення обласної, районної чи сіль­ської ради, відповідно до чинного законодавства, не може бути скасоване обласною владою чи ще кимось іншим. Все це має вирішуватися в установленому законом порядку. Тому до обласної ради ці питання не мають ніякого стосунку”.

Голова ж Воловецької райдержадміністрації вважає, що, якби Олександр Биркович не скасував заплановану на 23 квітня сесію, питання про його від­сторонення не порушувалося б. “Кілька разів знехтувавши думкою депутатів, він сам призвів до цього, – каже Михайло Реблян. – Наразі в райо­н­ній раді  все спокійно. Всі полегшено зі­тхнули й тепер сподіваються, що ситуація, коли голова районної ради ігнорує думку депутатського корпусу, не повториться”.


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe