грудня 23, 2011податки, своя справа, сільська влада

На сайті Воловецької селищної ради оприлюднено “Аналіз регуляторного впливу проекту рішення про встановлення ставок єдиного податку” або в перекладі на людську зрозумілу мову – ” Розвод “єдинщиків” на бабло.”

Навіть після побіжного аналізу впадає у вічі, що”бумагу” готували податковики,/давні й нинішні/. Завдяки їх фіскальному менталітету податки для воловецьких єдинщиків /2-групи/зростуть від 2-х до 8-ми разів.

Так згідно Класифікації виду економічної дільності:

01.11.0 -вирощування зернових та технічних культур у 2011 році податок був 12,9 грн, у проекті на 2012 рік – 107 грн.

01.13.0. – вирощування фруктів- був податок -21, 5 грн, планується -107 грн.

15.12.0. – виробництво м”яса – був податок – 30, 10 грн., планується -53,50 грн.

15,81.0. – виробництво хліба – було 86грн. , планується – 214 грн.

А от в в цьому випадку прослідковується якийсь “блат”; оброблення декоративного будівельного каменю /26.70.0/ з 43 грн. зростає лише до 53,50 грн., тоді, як виробництво виробів з бетону /26.61.0/ з 64,50 грн. зросте до 107 грн.

Що ж до торгівлі, то тут рішення шаблонне; На всю оптову торгівлю з 86 гривень ставка податку зросте по максимуму- до 214 грн,а вся  роздрібна торгівля товарами промислової групи з 86 гривень сягне до 192, 60 гривень.

Виходячи, з вищенаведеного, при обговорені ставок єдиного податку 23 грудня 2011року підприємців з керівництвом Воловецької селищної ради підприємцями було запропоновано.

Селищному Голові Панасовичу В.В., секретарю селищної ради Карпишинець О. М. винести на сесію   пропозицію:

1.Встановити ставку єдиного податку для роздрібної торгівлі товарами промислової групи не вище ставки минулого року – 86 грн. або 8 відсотків.

2. Дати слово для виступу на сесії  депутатів Воловецької селищної ради представнику “єдинщиків”

 

грудня 21, 2010Новини, податки, Поради

 

Підприємці – фізичні особи , що перебувають на спрощеній системі оподаткування і не мають найманої робочої згідно Перехідних положень до “Податкового кодексу”  з Нового року повинен сплачувати 43 відсотки від ставки єдиного податк
/- до Державного бюджету України – 20 відсотків;
– до місцевого бюджету – 23 відсотки;/
, тобто якщо ставка єдиного встановленого  місцевою радою, наприклад-200 гривень, то до сплати буде: 200х0,43=86 грн, а якщо встановлена  ставка 150грн, то до до сплати 150х0,43=64,50  і т.д.
Сплачується на рахунок, по якому досі сплачувався єдиний податок.
Крім того, сплачується єдиний внесок на соціальне страхування відповідно до Закону
“Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов”язкове державне страхування” для  фізичної особи; згідно категорії платника, в нашому випадку-“Для осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування тариф- 34,7 від мінімальної заробітної плати.
Отже, якщо мінімальна заробітна плата в січні місяці становитиме 1000грн, то на рахунок ПФ необхідно сплатити 1000х34,7= 347 грн.
От і всі платежі спрощенця. Більше ніяких платежів Законами не встановлено.

вересня 7, 2010БУДНІ, Новини, податки, своя справа

index_10.jpgУ зв’язку з останніми подіями в нашій державі – близькою перспективою прийняття нового Податкового кодексу, а також змінами в пенсійному законодавстві, що стосуються підприємців, які використовують спрощену систему оподаткування – все частіше скромні малі бізнесмени Воловеччини розмірковують про те, чи варто їм продовжувати свою ризиковану справу.

Болюча тема – трудове законодавство (прийом та звільнення з роботи, оплата праці, відпустки). Підприємців хвилює також діяльність контролюючих органів (перевірки, штрафи); дозвільні процедури (дозволи, ліцензії, патенти); легалізація бізнесу (реєстрація, ліквідація, реорганізація).

Ми, підприємці схвильовані нормами нового Податкового кодексу, вони навіть планують згортати бізнес, якщо до документу не будуть внесені зміни. Крім того, останніми днями збільшилася кількість звернень щодо нововведень у пенсійному законодавстві, що стосуються підприємців. Втім, на сьогодні держава не може дати чітку відповідь підприємцям, яку пенсію вони згодом отримуватимуть.

Ми не можемо стабільно працювати, і все це врешті-решт лише шкодить розвитку малого та середнього бізнесу».

серпня 5, 2010Влада і політика., податки

podatokУкраїні пороблено, бо інакше її не роздирали б політичні чвари, тут не процвітав би вождизм, а українці не шукали б по закордонах кращого життя для себе та своїх дітей.

Пороблено людям, які упродовж двадцяти років не здатні обрати собі гідних гетьманів та щоразу ведуться на пустопорожні обіцянки національно-безідейних перекінчиків, підлабузників та їх нашпигованих мільярдами хазяїв.

Пороблено владі, яка вже наступного дня після тріумфального сходження на Печерські пагорби, намагається повернути собі витрачені на авансування виборців кошти, отримати кратні дивіденди, нишпорячи у напівпорожніх кишенях українців та згрібаючи навіть крихти із сусідських празникових столів.

Щоправда, за дозвіл бути «запорожцями» на чужому весіллі вітчизняна влада розраховується також не своїми кровними:  то кабальною орендою українських територій, то впровадженням «языковедения» у навчальних закладах, а то й замовними судами проти національних героїв.

Що не кажіть, а Україні пороблено, і з кожним наступним днем ці пороби перекидаються на все нові сфери суспільно-економічного життя, прогресують і загрожують стати визначальним фактором існування українців як нації та України як держави.

На своїй минулотижневій прес-конференції для звезених з усіх куточків країни журналістів Прем’єр-міністр значуще зауважив, що за три останні роки державний борг України зріс утричі і сягнув 316 млрд. грн. А це значить, наголосив Микола Азаров, що кожен наш громадянин винен кредиторам 7 тисяч гривень. Цікава арифметика. За логікою Прем’єра, українці просто зобов’язані віддавати кошти, які вижебрала влада. Байдуже яка – попередня чи нині діюча, бо насамперед принижує зовсім інший аспект цієї проблеми: брали чиновники, а розраховуватися повинен народ. Але ж, вибачте, якщо я ні у кого і нічого не позичав, то чому комусь щось маю повертати?

Десятки мільйонів українців щомісяця перераховують до бюджету податки навіть з мізерних за нинішніми мірками заробітків. Нас спонукають справно платити як за  «безкоштовні» освіту та медицину, так і за ліфти, що не працюють, за послуги, яких не надають, за «гарячу» воду кімнатної температури та за «чисту» холодну – чайного кольору, за невеличкі острівки асфальту посеред суцільних вибоїн на дорогах. Ми акуратно витягуємо із гаманців гривні та віддаємо їх одним бюрократам за проштамповані ними довідки, потрібні хіба що іншим бюрократам, – про те, що ходимо, дихаємо, живемо.

На мою думку, наша, представлена, як правило, політичними цвіркунами, держава так і не навчилася по-материнськи піклуватися про людей. А тому, скільки б нинішній Кабмін не переконував нас в ефективності змодифікованої спеціально для 80-ти відсотків населення соціальної підтримки, усе знову зведеться до одного і того ж – бідні й надалі дотуватимуть багатих.

Великі гроші за високий ранг, захмарні персональні пенсії на тлі 800-гривневих подачок, автівки за мільйони для міністерств і відомств у час, коли у скарбницях територіальних громад не вистачає коштів на інвалідні візки для знедолених краян. На думку деяких експертів, навіть за російський газ  чинна влада змусила українців заплатити двічі: уперше – частиною свого суверенітету, коли «здавала» Крим, а вдруге – грошима, коли підвищила тарифи.

Тонни купюр боргує держава Україна  різним міжнародним фондам, але її влада продовжує циганити «доляри» та «єврики». Учора – 2 мільярди від МВФ, завтра – удвічі, а то й утричі більше. Під заставу зарубіжним банкам вітчизняні чиновники зазвичай віддають власний народ – підвищують ціни, тарифи, пенсійний вік, вводять усе нові податки та збори, фактично переводячи мільйони незаможних українців у ранг злидарів.

«Раді б до раю, та борги не пускають…», – буцімто щиро зітхають державники та оперують мільярдними сумами виплат Росії, Штатам, Європі і навіть Фірташу та компанії. Ось тільки про розтриньканий кредит довіри людей, про нечесно відчужену у народу країну ніхто з можновладців –   ані словечка. То, може, й повертати не збираються?

Імена у свої сторінки історія завжди вписує або золотом, або дьогтем. Цікаво, яким же атраментом скористаються наші сучасники, занотовуючи у цю нетлінну книгу далеко не оптимістичні події перших двадцяти років незалежної, але й досі пострадянської України, оповідаючи про лихварську звичку української влади цього періоду – витрясати  останню копійчину зі своїх злидарів, аби чужі товстосуми були щедрішими?

Узагалі ж я ніяк не можу збагнути логіки Миколи Яновича. Працюючи на добровільних засадах у тіньових опозиційних урядах, він чи не щодня переконував українців, що будь-які зарубіжні кредити  для вітчизняної економіки зокрема і для країни в цілому є чи не найбільшим злом. Та як тільки Азаров опинився у високооплачуваному керівному кріслі, відразу іншої заспівав: «Ми нєпрілічно мало должни».

Чи то через те, що з будинку на Грушевського до грошей ближче, чи, може, тому, що й  Кабміну пороблено?

Олег ГРУШКОВИК.


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe