березня 14, 2012Відносини, Доля, Загальне, Історія, Край, Люди, Новини, Скандали

У невеликому закарпатському селі Куштановиця, розташованому неподалік від Мукачева, покоїться вельми шанована односельцями людина – в минулому простий колгоспний водій, потім депутат обласної ради Михайло Токар. Похований цей гідний чоловік біля церкви, яку на його ж кошти і побудували. На могилі завжди квіти. А на Воловеччині в його пам”ять на горі Цицька- передгір”ї  Темнатика, на відмітці 1212 метрів над рівнем моря височіє 8-ми метровий православний хрест, на замовлення “братви” зварений з труб і встановлений газовиками за допомогою гелікоптера в роковини смерті “авторитета”

Великим авторитетом користувався Михайло Токар серед земляків і був більш їм відомий як авторитет злочинного угруповання Геша.

В середині 90-х років серед кримінальних регіональних груп мукачівська братва, лідером якої був Токар, вважалася однією з найбільш серйозних. Мукачівці контролювали не тільки свою область разом з її адміністративним центром – Ужгородом, а й усі «виходи» на закордон. Подейкують, що всі підприємці від бізнесу і від криміналу, які мали справи в Словаччині, Чехії та Угорщини, платили Геші чималу данину.

Сам Геша, будучи простим водієм, почав свою «кар’єру» з автомобільного бізнесу – на початку 90-х років відкриття кордонів дозволило «ганяти» в Україну уживані і крадені іномарки. Потім Михайло Токар всерйоз зайнявся горілкою і скоро узяв під свій контроль усе виробництво спиртних напоїв в Закарпатті. Серед українських кримінальних авторитетів Геша займає особливе місце – з одного боку, він жодного дня не провів за гратами, а з іншого – вважався злодієм в законі, який виступав третейським суддею в кримінальній «громадськості» України. Одним з перших серед авторитетів Михайло Токар, який спочатку й рекетом не гидував, вирішує легалізувати свій бізнес. він організовує в Мукачеві ринок під назвою «ГІД» – абревіатура, що розшифровується як «Геша та інші». В цей же час Михайло Токар виганяє з рідної області сильну чеченське злочинне угруповання і стає одноосібним кримінальним господарем в Закарпатті. Звичайно, як і кожен український кримінальний «ПАПА», Михайло Токар був любителем спорту. Він створює в Мукачеві клуб греко-римської боротьби і через нього міцно тримає в своїх руках місцеву кримінальну молодь. До кінця 90-х років Михайло Токар став одним з найбагатших людей в Закарпатті.

У 1998 році Геша і сам вирішив зайнятися політикою – навесні його обирають депутатом Закарпатської обласної ради від Мукачева, але володарем депутатського мандата Михайло Токар був недовго. Двадцять п”ятого  грудня 1998, на саме католицьке Різдво, 36-річний Геша був убитий. Сталося це біля самого будинку авторитету.  При в’їзді в ворота власного обійстя машину Геші розстріляли впритул з автоматів Калашникова двоє невідомих. В нього випустили сорок куль, а потім добили двома контрольними пострілами в серце з чеських пістолетів. Смерть лідера викликала буквально шок серед закарпатських «братків», не менш були вражені і правоохоронці. До сих пір , подейкують, що свого часу за допомогою до Геші зверталися і високі столичні міліцейські чини. Провести в останню путь депутата обласної ради Михайла Токаря прийшло близько п’яти тисяч людей. За труною авторитету, з якої  лунали траурні марші /подейкують що на протязі 4о днів/ тяглася довжелезна вервечка дорогих автомобілів з київськими, російськими, словацькими та угорськими номерами.

Причини, які спонукали  «замовити» Гешу, достовірно не відомі. Існує версія, що кримінальні авторитети всіх мастей посварилися    через розподіл “гуманітарки”, яку масово надсилав весь світ  на Закарпаття під  час листопадової повені 1998 року…

Переглядаючи Закарпатські газети.

 

липня 18, 2011БУДНІ, Влада і політика., Загальне., Новини, РАЙОН, сільська влада, Скандали

Ш А Н О В Н І   М Е Ш К А Н Ц І  :вул. Шевченко, Терешкової, Гагаріна Б. Хмельницького, Грушевського, І. Франка !!!

Доводимо до Вашого відому, що за час перебування попереднього голови Воловецької селищної ради Яремчука М.М., було незаконно передано у власність без  винесення питання на сесії Воловецької селищної ради, (дане питання не розглядалося і не обговорювалося депутатами) мешканцям міста Свалява, Мукачева, Ужгорода, земельні ділянки на ваших пасовищах, в ур. «Каковець», «Свинний», «Кілиця», які вами використовувалися з діда – прадіда, ці «поважні» громадяни отримали земельні ділянки у користування безоплатно, для ведення так званого селянського господарства та садівництва. ???

…далі »

червня 20, 2010Віра, Люди, Скандали

19.11.2008 (14:37)

 

Бунт у селі Верб’яж Воловецького району Закарпатської області. Місцеві парафіяни відстоюють свого настоятеля храму священика Василя Кондрича, якого звинувачують у фарисействі та сексуальних домаганнях.

Робочий день священика розпочинається з молитви на устах. Він щодня долає пішки кілька кілометрів, аби встигнути на службу та зустрітися з вірянами. Так було останні для нього 13-ть років, допоки у двері не постукало лихо.
Майже півроку настоятеля храму Божого у селі Верб”яж в буквальному сенсі слова – тероризують. Він же не тримає зла на тих, хто умисне роздмухує релігійний конфлікт. 5-ро
прихожан не змирилися з рішенням парафіяльної ради щодо їх виключення з церковної двадцятки. Це лягло в основу майже піврічного конфлкіту.
Настоятель храму у селі Верб’яж Воловецького району отець Василь Кондрич каже, що його
односелець пан Кробинець, що раніше був головою „двадцятки” йому став погрожувати фізичною розправою. Це підтверджують і парафіяни. Мовляв Кробинець в селі, часто напідпитку каже, „що вб”є попа з карабіна”. На ці погрози настоятель храму теж зреагував. Він звернувся із позовною заявою до Воловецького РВ УМВС.
Винуватців релігійного заколоту люди звинуватили у фарисействі, розлючений натовп готовий був вчинити самосуд. Під викрикування „геть Іуду” їх відправили з тамтешньої Димитрівської церкви. Священик Василь Кондрич розповідає, що зла на цих людей не тримає. Він просить лише Бога напоумити грішників, просить, аби останні схаменулися, бо ними заполонив „нечисти дух” і вони втратили страх Господній.
Очікувальну позицію зайняли керівники Ужгородської та Мукачівської єпархії. Його преосвященство єпископ Феодор поки що особисто не зустрівся з вірниками, натомість розкермувати ситуацію, направив свого секретаря його преподобіє отця Петра Мурника. У
інтерв”ю журналістам духівник зазначив, що нічого проти настоятеля Кондрича немає, що керівництво Ужгородської та Мукачівської єпархії його нікуди переводити не збирається.
В селі тим часом повзуть чутки, що настоятель церкви сесуально домагався якогось хлопця.
Рекція мусила бути на таку заявку і збоку отця Василя. Він звернувся до суду, де суд не довів вину святого отця, однак можливо таке рішення мирського суду не діє на духовенство. Слуга Божий каже, що такі закиди робляться умисне тими людьми котрих парафіяльна рада за погані вчинки
відлучила від церкви.
Сам пан Кробинець в добрих стосунках з благочинним Воловецького району отцем Оросом, а той в свою чергу хоче відібрати прихід і натомість отця Кондрича влаштувати на його прихід іншого слугу Божого…
Парафіяни тим часом теж не звалікають, вони відстоюють свого священика Василя Кондрича. За їх словами він багато зробив сваєю працею. Зумів побудувати кілька храмів на Воловеччині та кілька дзвіниць, зумів згуртувати паству, молитвою та Словом Божим.
Конфлікти на релігійному грунті, та ще за участі святих отців та вірян – особливо неприємна тема. Уникнути розголосу цього разу невдалося. Але є надія, що вище керівництво вивчить суть
розбрату і у селі Верб”яж прийде спокій.

червня 20, 2010Влада і політика., Звернення, Скандали

На Закарпатті селищні “авторитети” незаконно роздали 45 соток землі

10.04.2009 (18:42) Прокуратурою Закарпатської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими особами Воловецької селищної ради своїм службовим становищем та вчинення службового підроблення при складанні та видачі рішень Воловецької селищної ради та Державних актів на землю за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Як повідомили UA-Reporter.com в прес-службі прокуратури Закарпатської області, у січні 2007 року службові особи Воловецької селищної ради, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, склали та видали трьом закарпатцям рішення сесії Воловецької селищної ради, в які внесли неправдиві відомості про виділення
кожному із цих громадян земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,45 га. Однак, як встановлено прокурорською перевіркою вказані рішення є фіктивними оскільки згідно з протоколом ведення цієї сесії відсутні відомості щодо розгляду питань про виділення вказаним громадянам земельних
ділянок.

При цьому, службові особи Воловецької селищної ради, з метою надання вказаним фіктивним рішенням законного офіційного виду, посвідчили його підписом від імені голови селищної ради та мокрою круглою печаткою Воловецької селищної ради.

У такий же спосіб службовці підробили і рішення наступної сесії в які внесли неправдиві дані про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказаним громадянам, яке знову посвідчили підписом голови селищної ради та мокрою печаткою.

На підставі вказаних підроблених рішень троє закарпатців виготовили технічні документації та отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на території селища Воловець.

Таким чином, внаслідок зловживання службових осіб Воловецької селищної ради своїм службовим становищем та службового підроблення, земельні ділянки загальною площею 0,45 га та загальною вартістю 92 898 грн. були незаконно надані безоплатно у приватну власність трьом громадянам, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі Воловецької селищної ради.

червня 18, 2010Люди, Область, Скандали

Закарпатский доктор Хаус | дітидоктор хаус

1216821213.jpgВ нашей  пятиэтажке у молодой соседки умер
ребенок… В ней…в животе, внутриутробная смерть-так называет это
медицына. Говорят, что он умер бы, даже не родившись,и она это знала ,
но надеялась на чудо,но его не произошло, ребенок имел несовместимые с
жизнью паталогии.Говорят надежда умирает последней и она ,посетив
женскую консультацию, где врач не увидел никаких изменений и заверил,что
ребенок жив,воспрянула духом,хотя самочуствие, очущенния страшной
тяжести в животе подсказывали,что что-то не так.А тут как раз выпала
масса выходных в связи с майскими праздниками Переждав  4 дня бесконечно
длинных выходных,с верой в лучшее,  она решила пройти УЗИ в областном
роддоме.И там врач сообщает ей страшную весть…Ее плачущую,убитую горем с
мертвым ребенком в животе заставляют идти в женскую консультацию…за
направлением в роддом,ибо без такого направления врачи роддома не имеют
основания положить ее в больницу!Принесла направление,но этого оказалось
мало.Ей намекнули,что пребывание в роддоме не бесплатное.А так как у
нее в животе мертвый ребенок,то назвали сумму все же несколько
меньшую.Но наверное такая досадная “мелочь”,как мертвый ребенок в
утробе,мешал ей догадаться,что от нее хотят. Ее еще шесть дней
“щупали,проводили пальпацию живота и постоянно измеряли
температуру.Ждали,когда же женщина догадается о выполнении такого
понятного намека…И только после того,как ее старшая родная сестра пошла к
главврачу,нашей соседке поставили капельницу и стали вызывать
искусственные роды. Страшно?!
Наш закарпатский доктор”Хаус” вызывает искуственные роды, в то
время,когда мировая медицина гласит,что в случае внутриутробной гибели
плода-в кратчайшие сроки проводится кесарево сечение . Соседка мучилась 5
часов. Родила девочку весом 1500 грамм. Мертвую. Уже потом на следующий
день ей медсестры шепнули, что ребенок уже начал разлагаться.
Не знаю, как во всех больницах Европы выдают бахилы и прочее. Лучше
вообще не говорить,чтоб нам не стали в очередной раз рассказывать о
тяжелой судьбе нашей медицины. Но никак не дает покоя вот такой
вопрос-есть ли в Европе такая страна,где роженицам выдают следующую
анотацію?
Що необхідно-

  • Для матері;комплект чистої постільної білизни,довгу
    футболку,піжаму чи нічну сорочку,змінне взуття,речі для особистої
    гігієни,упаковку гігієнічних прокладок,рідке мило,паперові
    рушники,паспорт,обмінні картки,воду для пиття,легку їжу і обов”язково
    гроші.

Для партнера;Чистий домашній одяг,змінне взуття і
гр…/затерто/

червня 18, 2010БУДНІ, Влада і політика., Звернення, Скандали

Червень 17, 2010Політика і влада., Загальне

Начальнику 

          управління

     

         Ільницькому

   Петру Михайловичу

    Звернення.
Хочеться надіятись,що з приходом до влади Президента  Віктора Януковича зміниться  відношення  владних службовців до виконання  своїх безпосередніх обов”язків. Зокрема працівників Державної виконавчої служби Воловецького управління юстиція в Закарпатській області. Якось незрозуміло,як сталося,що Закарпатська виконавча служба на одному з перших місць по показниках роботи, мабуть підтасовуються звіти, або в інших областях ситуація ще гірша, ніж у нас у Воловці.Інакше, як може бути, якщо Постанова ВП №1324155 про відкриття виконавчого провадження від 10.06.09р. лежить без руху до сих пір, тобто рівно рік. Моє письмове звернення вх.№1 від.14.04.010р. щодо бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Воловецького районного відділення юстиції залишилось без відповіді. На неодноразові усні звернення, держвиконавці відбуваються надуманими відмовками та пустими обіцянками /завтра,післязавтра/

Савчин О.М.

с.м.т.Воловець.
вул.Фабрична 9/39.

червня 16, 2010Влада і політика., Новини, РАЙОН, Скандали
ЗА ЗАКОНОМ ЧИ ПО «ПОНЯТІЯХ»? Версия для печати Отправить на E-mail 
   
 

Про контрреволюцію у Воловецькій районній раді, що була розпочата ще за балогових часів, писано чимало й мовлено дуже і дуже багато.

У свій час мукачівські биндюжники «з’їли» голову райради, представника БЮТ Олександра Бирковича. «Їли» силовим методом і ми тут не будемо вести бесіду про «святого» Бирковича і плохишів мукачівських чи воловецьких. Постараємось максимально коректно донести ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в зазначеній раді. Олександр Биркович, незважаючи на рішення Львівського апеляційного суду щодо його поновлення на посаді, до сьогоднішнього дня із правдивою печаткою райради нині змушений бити байдики. Виконавча служба області до сих пір не спромоглася довести до логічного кінця виконання рішень суду.

Отут ми добираємось до кульмінаційної точки нашої бесіди. Ні, я не збираюсь звинувачувати у всіх гріхах начальника служби пані Наталію Панову, далеко ні, але бесіда з нею таки відбулась. Підстава? А саме в середу по електронній пошті ми отримали інформацію з Ужгородського прес-клубу реформ під заголовком: «Закарпатська виконавча служба – краща в Україні за показниками роботи». Але це, шановні читачі, стосується виключно, так би мовити, матеріальної сторони роботи зазначеної служби і погодьтеся, що подеколи вона вражає, бо, як запевнила пані Панова до стягнення в цьому році підлягало 812 млн. грн., (проти 535 у відповідний період минулого року). Це в основному штрафи, повернення кредитів, автомашини. Зокрема в цьому році в боржників вилучено 850 автомобілів. Взагалі до бюджету надійшло коштів на 117% від доведеного службі плану. Хоча, як можна доводити план по штрафах трохи дивує, але, погодьтеся, що в загальному плані видно, що робота проводилась.

Так-то воно так, але коли ми в бесіді з пані Пановою торкнулись справ навколо Воловецької «контрреволюції», то тут вони почали набирати трішечки іншого забарвлення. Ні, ми не збираємось втягувати в політику пані Панову і її службу, далеко ні, але те, що виконання рішень і в «мирських» ділах мають мати логічне чи правове закінчення, то в мене особисто сумнівів немає.

Кажуть, недолугість законодавства не завжди сприяє завершенню справ. Можливо, але давайте поопонуємо виконавчій службі, яка пояснює, що вона вже два рази штрафувала Воловецьку раду, а з них, як вода з гусака. І намагаються пояснити, що далі вже мала б настати кримінальна відповідальність, а то, мовляв, справа прокурорів.

І я так кажу, і ми готові опублікувати всі звернення виконавчої служби до прокурорів і обґрунтування – чому вони відмовляються, наприклад, припинити свавілля і нарешті забрати  чоловіка балог, який сидить в керівному кріслі воловецької райради із фальшивою печаткою. Який ще треба прийняти закон, щоби копнути декого в гузицю? А тим часом ми отримали із Жденієва черговий лист про те, що ліс так рубають, аж гай гуде. І є на то рада?

Одна, хіба почати жити вже не «за законами», а таки «по понятіях», бо, бачите, закони, кажуть, недолугі. Воно так, але тоді, вибачайте, вже й до гаплика недалеко. Хтось зверху, з головних пагорбів держави «фільтрує» ситуацію чи пущено все на відкуп? Отут стає страшнувато, і це не боязнь за подальшу долю цього ж пана Олександра Бирковича. Ні, за нас з вами всіма, бо ми видимо, що всілякі борги з нас вибити держава ще має силу, а стати на захист Прав і Свобод – даруйте, повний імпотент.

Недолуге законодавство? Схоже, що ні, скоріше всього все-таки чиновницька відповідальність з певним відчуттям безкарності. Ну, а як ще інакше можна пояснити, що вас може виконавча служба, даруйте, роздіти догола, а добитися відкриття кримінальної справи, з якої аж стирчать вуха бандюків всіх мастей – не під силу? Відповідей немає. І ми про подібні речі мало не кожного дня читаємо в інтернеті, дещо пробивається і на програму Шустера, як, наприклад, дивний напад на громадську приймальню нардепа від БЮТ в центрі Києва. Нападників, які ніби «працювали» під прикриттям налогової поліції так і не вирахували. Пан Бродський ніс таку ахінею від якої пересмикувало схоже і самого ведучого. Невдалих спікерів, погодьтеся, підбирають Януковичі – то Чечетов мелькав до болю в очах, тепер – багатовекторний Мішаня. Є проблеми, так би мовити, в обличчях і це очевидно. Отже, закінчуючи сьогоднішню бесіду, хотів би підкреслити, що не переслідував мети в який спосіб принизити зазначену виконавчу службу, чи вигородити того ж пана Бирковича.

Хай згине світ, але працює закон – так колись волали мудрі, а тому на цьому мало би базуватися і наше верховенство права. Але цього не видно, хоча і донині всі наші студенти починають з «римського права». Баєчки такі їм професура розповідає, як виходить, бо на практиці спостерігаємо зовсім інше і що немає жодних, навіть натяків на верховенство Прав і Свобод. Жаль! А тому таки має рацію пані Панова, коли каже про зміну законів чи їх недолугість. Але відразу виникає запитання: а яка влада годна це вчинити, заганяючи й себе саму в певні рамки? А тому ми, кохані, про це повинні думати повсякчас.

Шануймося!

Ігор ГАВРИЛІВ

червня 16, 2010Відносини, Люди, Скандали

 


Історія одних пологів

Автор: Володимир МАРТИН (Ужгород)

Покликання медиків — лікувати й рятувати людські життя. Але іноді, на жаль, трапляється й навпаки. Щастя народження первістка для молодої сім’ї Салтикових із Воловецького району (Закарпаття) обернулося трагедією — через кілька днів після народження дитина померла. Батьки впевнені, що сталося це через грубу недбалість завідувача акушерсько-гінекологічного відділення, котрий під час складних пологів буквально скрутив немовляті голівку, а тепер списує свою провину на обставини, що склалися…

«Ми з чоловіком уже третій рік працюємо в Чехії, — розповідає Уляна Салтикова із с. Абранка Воловецького району. — Робота офіційна, є всі документи, в тому числі медичне страхування. Коли влітку 2008 року завагітніла, стала на облік у місцевому пологовому відділенні — у м. Тішнов, що неподалік Брно. Регулярно відвідувала лікаря, здавала аналізи, адже це була моя перша вагітність. Мені тридцять років, тому дуже переживала, але лікар завжди заспокоював: «Усе добре — здорова мама, буде здорова й дитина». Спочатку планувала народжувати в Чехії. Коли настав час, лікар виписав довідку, мені виплатили декретні. Але потім ми з чоловіком вирішили — якщо все одно не можу працювати, краще поїхати додому й народжувати там. Я повернулася в рідне село наприкінці грудня 2008 р. й відразу після новорічних свят стала на облік у пологовому відділенні Воловецької райлікарні. Гінеколог у районі тільки один — Михайло Лопіт, отже, вибору не було. Лікар покрутив у руках мою чеську картку, повернув її і завів іншу. Я ходила до нього на консультації спочатку раз на місяць, потім трохи частіше.

12 травня, відчувши наближення пологів, попросила чоловіка відвезти мене до лікарні. М.Лопіт сказав: «Я не маю часу тебе приймати, приходь завтра». Ми приїхали 13 травня. Після огляду лікар повідомив, що народжуватиму після обіду або ввечері, і розпорядився помістити мене в палату. Того дня почалися перейми, але слабкі. В очікуванні минула ніч і перша половина 14 числа, а після обіду відійшли води й почалися сильні перейми. Побачивши це, М.Лопіт наказав: «Зачинись у палаті й сиди там». Перейми посилювалися, біль ставав дедалі сильнішим, а до мене ніхто не підходив. Я відчувала, як рухається дитина, і не знала, що робити — лежати чи сидіти, мені ніхто нічого не пояснив. Часом біль ставав таким сильним, що я хапалася за батарею або в нестямі крутилася в ліжку. Голосно кричала й кликала на допомогу, але ніхто не підходив. Коли біль ущухав, я телефонувала мамі й подрузі в Харків, питала, що робити. Подруга радила: «Лягай у ліжко, тужся й народжуй сама». Я намагалася, але нічого не виходило. Був тільки страшний біль, якого я ніколи доти не відчувала. М.Лопіт зайшов лише ввечері й сердито буркнув: «Ти думаєш, я прийматиму в тебе пологи? Я працював день і ніч, я дуже стомився», після чого зробив мені три уколи, дав попити якоїсь водички й пішов. Я трохи заспокоїлася й заснула. А вночі знову почалися перейми. Вони тривали недовго, але були дуже болісні. Я кричала на весь голос так, що збіглися всі медсестри. Але ніхто нічого не робив, нікого не викликав, просто стояли й дивилися. Лікар прийшов уранці 15 числа й поставив мені крапельницю. Я просила зробити мені кесарів розтин, бо води вже відійшли, а народити сама я не можу. Він відповів: «Добре» й розпорядився відвезти мене в передпологову палату. Там я пробула сама ще кілька годин. Біль накочувався хвилями, але ніхто не підходив полегшити його. Через відчинені двері я побачила М.Лопіта й попросила води. Чула, як він обурювався: «Що вона собі думає? Я іще й воду їй носитиму? Та хто вона така?!». За хвилину зайшла медсестра і, поставивши склянку води, почала вичитувати за те, що я насмілилася відволікати завідувача відділення. Я пояснювала, що не мала на увазі конкретно його, просто просила, щоб мені зробили кесарів розтин, бо не могла більше терпіти. Іноді я думала, що помираю. Лікар зайшов лише після обіду, сказав: «Тужся ще двадцять хвилин» і пішов. Я тужилася, але марно. Він повернувся через півгодини й наказав: «В операційну її». «Операційна зайнята», — відповів хтось. Тоді він почав робити мені щось схоже на масаж. Дитина не виходила, щось їй заважало. В лікаря тремтіли руки, він кричав на медсестер і по черзі прикладав до мене три вакуумні екстрактори, щоразу кажучи: «Вони не працюють». Нарешті схопив ножиці й став різати мене внизу. Далі я все бачила наче крізь пелену — багато крові, але болю вже не було. Відчула, як він із грубою силою витягнув з мене дитину, поклав на стіл і гукнув: «Реаніматора і дитячого лікаря сюди!». Дитячий лікар прийшла хвилин через п’ятнадцять. «Я на пошту ходила», — пояснила свою затримку і стала поправляти перед дзеркалом зачіску. На дитину навіть не подивилася. Нарешті мені зробили укол, і я провалилася в сон».

Чоловік і мама Уляни весь цей час були під пологовим відділенням. З того, як забігав стривожений персонал, вони зрозуміли, що сталося щось непередбачене. До немовляти з Мукачевого викликали реанімаційну бригаду, яка доставила його в обласну дитячу лікарню. Через три дні після виписки з пологового відділення туди поїхала й молода мама.

«Ще у Воловці мукачівські лікарі казали, що дитина в дуже важкому стані, шансів майже немає, — продовжує Уляна. — Я бачила, що в синочка неприродно зміщені ребра, по тілу пробігають судоми. На другий день, коли полегшення не настало, мама запросила в лікарню священика, і він похрестив дитину. Ми назвали сина Кирилком. Я чула, як лікарі говорили між собою: «Як він міг? У нас навіть 600-грамові діти виживають, а тут помирає такий хлопчик. Він же йому голівку відкрутив…»

Через чотири дні після народження дитина померла. Поховали її в рідному селі матері.

«Коли почався похорон, у двір залетів яскравий метелик, — розповідає Улянина мама Ганна Юріївна. — Він був великий, наче пташка, і дуже гарний. Метелик супроводжував процесію до самого кладовища — то сидів на хлопчикові, який ніс розп’яття, то перелітав на подушку до дитини. А коли труну закопали, сів Сергієві, батькові Кирила, спершу на руку, потім на плече, а далі піднявся вгору і зник. Посаджений Сергієм на могилці трояндовий кущ не переставав цвісти кілька місяців. А в Уляни почалася глибока депресія. Вона взяла з лікарні пелюшку, на якій у кювезі лежала дитина, весь час прикладала до обличчя й казала: «Вона так гарно пахне». Пелюшка справді майже два тижні тримала аромат, наче її в церкві окропили миррою. Дочка весь час лежала й повторювала: «Я піду за своїм синочком». Уляна з Сергієм так чекали цю дитинку… Я боялася, що втрачу і доньку, водила її до монахів, бо покладатися тепер залишалося тільки на Бога».


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe