травня 24, 2012Відносини, Новини, Свята

Ескіз7:39

видалити

ВОЛОВЕЦЬКІ ЗОРІ /Фрагмент/

Фрагмент з районного огляду народної творчості і мистецтв влітку 2009 року у селищі Воловець.

3 перегляди

травня 18, 2012Випадки, Відносини, Влада і політика.

В Ужгороді побили секретаря міськради

18.05.2012 17:16

За фактом побиття секретаря Ужгородської міської ради Віктора Щадея порушено кримінальну справу — повідомили у прес-службі прокуратури Закарпатської області.

17 травня, близько 22.45, двоє невідомих чоловіків, з хуліганських спонукань, заподіяли секретарю Ужгородської міської ради Щадею тілесні ушкодження.

Розслідуванням кримінальної справи займається Ужгородське МУ УМВС України в Закарпатській області. Хід розслідування цієї справи прокуратура тримає на контролі.

За хуліганські дії винним загрожує обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

березня 14, 2012Відносини, Доля, Загальне, Історія, Край, Люди, Новини, Скандали

У невеликому закарпатському селі Куштановиця, розташованому неподалік від Мукачева, покоїться вельми шанована односельцями людина – в минулому простий колгоспний водій, потім депутат обласної ради Михайло Токар. Похований цей гідний чоловік біля церкви, яку на його ж кошти і побудували. На могилі завжди квіти. А на Воловеччині в його пам”ять на горі Цицька- передгір”ї  Темнатика, на відмітці 1212 метрів над рівнем моря височіє 8-ми метровий православний хрест, на замовлення “братви” зварений з труб і встановлений газовиками за допомогою гелікоптера в роковини смерті “авторитета”

Великим авторитетом користувався Михайло Токар серед земляків і був більш їм відомий як авторитет злочинного угруповання Геша.

В середині 90-х років серед кримінальних регіональних груп мукачівська братва, лідером якої був Токар, вважалася однією з найбільш серйозних. Мукачівці контролювали не тільки свою область разом з її адміністративним центром – Ужгородом, а й усі «виходи» на закордон. Подейкують, що всі підприємці від бізнесу і від криміналу, які мали справи в Словаччині, Чехії та Угорщини, платили Геші чималу данину.

Сам Геша, будучи простим водієм, почав свою «кар’єру» з автомобільного бізнесу – на початку 90-х років відкриття кордонів дозволило «ганяти» в Україну уживані і крадені іномарки. Потім Михайло Токар всерйоз зайнявся горілкою і скоро узяв під свій контроль усе виробництво спиртних напоїв в Закарпатті. Серед українських кримінальних авторитетів Геша займає особливе місце – з одного боку, він жодного дня не провів за гратами, а з іншого – вважався злодієм в законі, який виступав третейським суддею в кримінальній «громадськості» України. Одним з перших серед авторитетів Михайло Токар, який спочатку й рекетом не гидував, вирішує легалізувати свій бізнес. він організовує в Мукачеві ринок під назвою «ГІД» – абревіатура, що розшифровується як «Геша та інші». В цей же час Михайло Токар виганяє з рідної області сильну чеченське злочинне угруповання і стає одноосібним кримінальним господарем в Закарпатті. Звичайно, як і кожен український кримінальний «ПАПА», Михайло Токар був любителем спорту. Він створює в Мукачеві клуб греко-римської боротьби і через нього міцно тримає в своїх руках місцеву кримінальну молодь. До кінця 90-х років Михайло Токар став одним з найбагатших людей в Закарпатті.

У 1998 році Геша і сам вирішив зайнятися політикою – навесні його обирають депутатом Закарпатської обласної ради від Мукачева, але володарем депутатського мандата Михайло Токар був недовго. Двадцять п”ятого  грудня 1998, на саме католицьке Різдво, 36-річний Геша був убитий. Сталося це біля самого будинку авторитету.  При в’їзді в ворота власного обійстя машину Геші розстріляли впритул з автоматів Калашникова двоє невідомих. В нього випустили сорок куль, а потім добили двома контрольними пострілами в серце з чеських пістолетів. Смерть лідера викликала буквально шок серед закарпатських «братків», не менш були вражені і правоохоронці. До сих пір , подейкують, що свого часу за допомогою до Геші зверталися і високі столичні міліцейські чини. Провести в останню путь депутата обласної ради Михайла Токаря прийшло близько п’яти тисяч людей. За труною авторитету, з якої  лунали траурні марші /подейкують що на протязі 4о днів/ тяглася довжелезна вервечка дорогих автомобілів з київськими, російськими, словацькими та угорськими номерами.

Причини, які спонукали  «замовити» Гешу, достовірно не відомі. Існує версія, що кримінальні авторитети всіх мастей посварилися    через розподіл “гуманітарки”, яку масово надсилав весь світ  на Закарпаття під  час листопадової повені 1998 року…

Переглядаючи Закарпатські газети.

 

жовтня 1, 2011Відносини, Доля, Історія, Люди, РАЙОН

Факт нелегального переходу воловчан в СРСР у 1939-1941 роках давно чекає свого висвітлення. Кажуть таких закарпатських перебіжчиків в країну Рад було близько 5-ть тисяч. Звісно у цю цифру не входять ті, кого мадяри спіймали при перетині кордону й інтернували в табори.

…далі »

вересня 13, 2011Вибори, Відносини, Влада і політика., Загальне., Новини, РАЙОН

 Останнім часом у районних центрах суттєво дорожчають квартири, тоді як в обласних центрах ціни на квадратні житлові метри поволі сунуться вниз. Пояснюється ця “сільська тенденція” доволі просто: до містечок утікають із навколишніх сіл, де життя зробилося нестерпним.

…далі »

вересня 13, 2011Відносини, Доля, Люди, Новини

on 07.06.2011 by АлМаСЗалишити коментар

“Блукаючи”  в тенетах всесвітньої павутини Інтернету  “зовсім випадково” натрапив на статтю Івана Мокрянина “КДБ і Нижні Ворота”, в котрій згадується, що “13-річний Юрій Брецко з Латірки був засуджений на багато років за те, що під час демонстрації кінофільму випадково зірвав афішу. Заробляючи ордени та медалі, енкаведисти „розкрили” у Латірці „молодіжну націоналістичну організацію”, якої там просто не існувало. Причому у кожній райкомівській доповіді підкреслювалося, що українські буржуазні націоналісти помстилися місцевим комуністам за розстріл січовиків на Верецькому перевалі”. Цей факт мене надзвичайно зацікавив , адже  Юрія Брецко  я бачу кожен день. Отож без зайвих попередніх вступних розмов  вдалося мені поспілкуватися з Юрієм Федоровичем на тему “Ворог народу”  і ось яку правду я  здобув:

…далі »

вересня 13, 2011Відносини, Історія, Новини

Posted on 27.08.2011 by АлМаС1 коментар

 

 

 

 

1 Vote

 

Музиканти. Бідні русини і євреї.

Згідно перепису населення проведеного Чехословацькою владою у 1921 році на Підкарпатській Русі мешкало  93-и з лишком тисячі чоловік котрі за віросовіданням записали себе юдеями, а в 1930 році в краї мешкало вже 102540 євреїв, виходячи з інформації про релігійну приналежність. Відносно чисельності за переписом від 1840 року, коли євреїв було 21 з половиною тисяч, чисельність зросла майже у 5 разів, а в 1941 році у Підкарпатті  їх було вже 162 тисячі.

…далі »

лютого 7, 2011Відносини, Влада і політика., Загальне, Історія, Край, Область, РАЙОН

04.02.2011

tags: 

від vestnik55

 

  

1 Vote

 

Через те, що поряд існували селища майже з однаковими назвами: Волове і Волівець часто виникала плутанина з поштовими відправленнями, прийнятті документів та орієнтації в назві громади- волівчани, воловчани.

Оскільки Волівець- ще й залізнична станція, назву яку занесено на дорожні карти Європи, включено в різні довідники і розклади руху поїздів від Чопа до Владивостока, вирішено зберегти назу “Воловець” а перейменувати  Волове.

На початку 1953 р. у Воловому відбувся актив, на якому керівники округу проінформували про перейменування населеного пункту..

Поступило три пропозиції назв: Верховина, Межигір”я і Червоноармійське.

Вирішили підтримати назву – “Межигір”я”, а для того, щоб назва набрала поетичного відтінку і була більш зрозумілою, зупинилися на назві – “Міжгір”я”.

січня 5, 2011Відносини, Влада і політика., Загальне, Історія, Новини

Пам”ятник В. Чорнов

У 1969,1970 роках В’ячеслав Чорновіл працював спостерігачем Воловецької метеостанції в Закарпатті, де 1970 року Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Він — його організатор, редактор і видавець.
Тут же, на метеостанції його заарештовують за заявою місцевого жителя з Воловця сорокарічного Гриця Т… Гриць часто ходив на метеостанцію, спілкуватися з В”ячеславом про тогочасне життя-буття, бо той дуже гарно і цікаво розповідав навіть про відомі речі. Ще й журнал політичний давав почитати. Не раз Гриць бачив,як Чорновіл слухав “Голос Америки”, після чого дуже лаяв Радянську владу… Ідейний воловчанин Гриць не міг стерпіти такого і мов той Іуда доніс про його розмови, читання , бесіди і про не раз бачене слідчому КДБ капітану Черевку В. За таку пильність та ідейну зрілість був нагороджений Закарпатським КДБ 30 рублями преміальних і “іменним” годинником.
Вкотре переконуємось, що недарма кажуть”Нема нічого таємного , щоб не стало відомим”. І от зараз, коли цей Гриць вже старий дід; внук поцупив у нього цей годинник і похвалився товаришам, що дід не раз хвалився , як він “здав” Чорновола і став ” секретним “кгбістом”
Ось як було арештовано В”ячеслава Чорновола, який мабуть не мав жодної підозри на “ідейного” Гриця…

листопада 5, 2010Відносини, Релігія

«Недавно видавала заміж дочку. Весілля було в суботу. Молодята хотіли цього дня і повінчатись,але в місцевому храмі їм сказали, що в суботу шлюб — святе таїнство — не звершується. Хотілося б почути докладніше роз’яснення з цього приводу». Отож, за роз’ясненням звернулись до митрофорного протоієрея  настоятеля храму Святої Марії-Магдалини .— І не тільки в суботу не можна вінчатися. У церковних канонах є така вказівка: не можна вінчатись впродовж постів і навіть у заговини, тобто в день перед початком посту. Не можна вінчатись і напередодні середи та п’ятниці, оскільки церквою ці дні об’явлені пісними цілий рік. Не звершується таїнство вінчання напередодні великого свята чи храмового свята. Ось у мене в храмі Марії-Магдалини в цьому році храмове свято випало на понеділок — 4 червня. Третього червня була неділя, але я не мав права вінчати. А неділя, як ми знаємо, завжди свято. Тому напередодні, в суботу, вінчати не можна.Всі ми, священики, користуємось спеціальним настільним календарем. Той, хто займається його випуском, з благословення вищих церковних органів вказує в такому календарі, коли не звершується таїнство вінчання. Але, незважаючи на це, дехто із священнослужителів йде на порушення. «У вас же такий самий календар, — кажу їм, — чому ж не дотримуєтесь його?». «Я говорив молодим, — чую у відповідь, — що в суботу вінчатись не можна, але вони наполягали на своєму. То вже їх гріх». Я ж думаю, що це наш гріх, священиків, якщо не змогли пояснити, довести істину до душ молодих.Дехто із священиків каже, що церковні канони давно порушені — ніхто, мовляв, з молодих людей не утримується від інтимних стосунків до шлюбу (хоча це теж засуджується церквою). Тобто вінчання стало формальністю. Я не згідний з такою точкою зору. Всі ми знаємо, що перед вінчанням обов’язкове таїнство сповіді. На сповіді молоді приносять покаяння за все — за свої гріхи, в тому числі і за втрату невинності, якщо такий гріх уже був. І від сповіді до вінчання молоді утримуються від інтимних стосунків, бо вони просили у Бога прощення за свій, може, надто гарячий темперамент. Покаявшись, наречені чекають вінчання, щоб з чистою совістю стати на рушничок й отримати Боже благословення. І коли до мене приходять молоді, які хочуть повінчатися в суботу, то я їм пояснюю все і раджу повінчатись, наприклад, у п’ятницю чи в неділю після весілля. Тобто прийняти правильне рішення і не розпочинати своє сімейне життя з гріха, бо це не принесе нічого доброго ні їм, ні їхнім дітям.До речі, люди тепер релігійно більш освічені, ніж 15-17 років тому. Всі чудово знають, коли розпочинається піст, коли закінчується, заздалегідь планують весілля. І чітко знають (а якщо не знають, то повинні це усвідомити), що за церковними канонами по суботах вінчати не можна. На порушення, як мені здається, штовхає практичність. Справа в тому, що, зокрема, в Луцьку кожної неділі багато весіль, і вже до жовтня, а то й далі розписані всі кафе та ресторани. Не бажаючи втрачати клієнтів, у цих закладах пропонують нареченим провести весілля в суботу. Дехто з молодих хоче в цей день і повінчатись, щоб не розтягувати торжество.Бог не є караючим суддею. Бог — милосердний, чоловіколюбний. Але ж люди самі на себе інколи накликають його гнів, від чого й хочеться їх застерегти.


© 2007-2015 В І Л -сайт для Воловецького району. | Працює на Wordpress наданий сервісом BLOG:NET.UA за підтрики Trip to Europe