index.jpg Маленьке Закарпатське містечко Солотвино. Воно, як і інші малі міста України живе своїми життям, своїми проблемами та радощами. З поміж іншого, хочу виділити цікавий факт: селище славиться своєю сіллю. Її тут добувають з пластів, що залягли на глибинах 300 – 500 метрів. Не так давно дев’ять шахт роками і руками гірників подавали до нашого столу кам’яну кухонну  сіль. Величезні підземні зали в неробочих частинах горизонтів  використовував місцевий санаторій. Хворих на легеневі хвороби на деякий час (протягом ночі), як шахтарів в клітях, опускали у земні глибини. Повітря насичене дрібнодисперсною NaCl знімає астматичний компонент, підвищує імунітет, лікує гайморит, інші побічні хвороби.
Солотвино – нерозривне від соляних озер і рукотворних басейнів. Теплими літніми днями тисячі відпочиваючих купаються в  ропі з концентрацією солі близько 30 грам на літр. Така щільність дозволяє лежати або сидіти у водоймах не замочивши волосся. Пірнати просто неможливо і не дуже приємно на смак.
Для Солотвино характерна атмосфера приморського містечка. У літній сезон місцеві жителі зустрічають приїжджих табличками “Здається житло”, “Комната дешево”. Пройшовши однією з вулиць я спробував домовитись за ночівлю і на диво всі як зговорились: ” Ми не приймаємо туристів”.
Можливо моя зовнішність асоціювалась з податковою і в приватному секторі я “пролетів” на всі 100. За те, на базах відпочинку і котеджах порозуміння було з першого слова.
Висловлюючи особисту думку, мушу об”єктивно зауважити: “Це не Анталія”. Сервіс мінімально допустимий .Під”їздна дорога схожа на танкодром. Зате в цьому за перепрошенням “Шанхайчику” абсолютно безпечно і затишно.

Моя  внучка в очікуванні чергової поїздки на соляні озера в Солотвино.  А я своїй дитині не ворог.